Люрик

Люрик (Alle alle) — невеликий морський птах родини сивкових (Alcidae). Єдиний представник роду. Поділяється на два підвиди, що гніздяться на різних островах Арктики. Перший з них, A. а. alle, мешкає в Гренландії, на Свальбарді та на Новій Землі, тоді як інший підвид A. а. polaris гназдитьсся на Землі Франца-Йосифа. В Україні рідкісний залітний птах.

Зовнішній вигляд

Величина люриков близько 20 см, а розмах крил — близько 35 см. Вони приблизно в два рази менші, ніж атлантичний тупик (Fratercula arctica). У дорослих особин голова, шия, спина і крила чорного кольору, а живіт білий. Хвіст у них існує лише в сильно зредукованій формі. Взимку білою стає і нижня частина обличча.

Поведінка

Політ люрика зазвичай рівний з швидкими помахами крил. Як й інші алькові, люрики ловлять свою здобич у воді. Головною їжею для них є ракоподібні, проте невелика риба також відноситься до їх здобичі. Перед полюванням люрики збиваються у величезні зграї.

Ареалами гніздування є прибережні гірські масиви, в яких люрики утворюють великі колонії. Гніздо, у яке вони зазвичай відкладають одне яйце, знаходиться в ущелинах скель. Взимку ці птахи здійснюють міграцію до південніших районів північного Атлантичного океану. Пізні осінні бурі можуть примусити люриков мігрувати ще далі на південь, іноді вони долітають до Північного моря.

Загрози

Люрики немало страждають від забруднення навколишнього середовища, особливо від аварій нафтових танкерів. Проте із-за своєї спеціалізації на ракоподібних, вони не дуже чутливі до скорочення популяції риби унаслідок промислу людини. Тим не менш Гренландії популяція люріков поступово скорочується, а в Ісландії зникла повністю. Деякі дослідники пов'язують це з потеплінням клімату. Основними природними ворогами люриков є великий полярний мартин (Larus hyperboreus) і песець (Alopex lagopus). Спостерігалося також, як яйця люриков поїдали білі ведмеді (Ursus maritimus).

Галерея

• 
• 
• 
• 

Посилання

• Люрик на сайті Floranimal.Ru (рос.)