Люсе-фіорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Lysefjord view from Preikestolen.jpg

Вид на Люсе-фіорд із Прекестулена

Norway Counties Rogaland Position.svg

NO 1129 Forsand.svg

Люсе-фіорд на карті муніципалітету Форсанн

Люсе-фіорд (норв. Lysefjord) — фіорд в Норвегії, розташований у регіоні Західна Норвегія в фюльке Ругаланд недалеко від Ставангера. Популярне туристичне місце.

Довжина фіорду становить 42 км, максимальна глибина 422 метри.[1]

Фіорд утворився під дією льодовиків, а після того, як льодовик відступив «гігантська тріщина» заповнилася водою. Сталося це приблизно 10 000 років тому. Люсе-фіорд витягнутий з заходу на схід на 42 км. Висота над водою вертикальних скельних стін сягає 1 км. Через складний рельєф на берегах фіорду знаходяться тільки два населені пункти — Люсеботн (норв. Lysebotn) і Форсанн (норв. Forsand).

Глибина фіорду коливається від 13 метрів — в місці «впадання» фіорду в океан недалеко від Ставангера, до більш ніж 400 метрів — в районі Прекестулена.

Люсеботн[ред.ред. код]

Східний край Люсе-фіорду і містечко Люсеботн

Люсеботн (норв. Lysebotn) — містечко в найдальшій східній частині Фіорду. Населення, в основному, складається з робітників двох гідроелектростанцій, які розташовані поблизу — Lyse і Tjodan. Обидві електростанції побудовані в скелі. На Lyse вода падає на турбіну з висоти 620 метрів і виробляє 210,000 кВт енергії. На Tjodan потужність становить 110,000 кВт при падання води з 896 метрів. Дві електростанції забезпечують електроенергією більше 100 тисяч чоловік.

Єдина дорога, що зв'язує Люсеботн з рештою світу, робить 27 крутих поворотів з набором висоти більше 900 метрів. Один з витків дороги проходить в тунелі. У літній сезон між містечками Люсеботн і Лаувік (норв. Lauvvik) двічі на день курсує туристичний паром.[2] Під час подорожі по фіорду по гучномовцю ведеться оглядова екскурсія кількома мовами — англійською, норвезькою, німецькою. У кафетерії порома можна знайти безкоштовні буклети з текстом іншими мовами.

К'єраг[ред.ред. код]

К'єраг (норв. Kjerag) — плато, що височіє над Люсе-фіордом. Його найвища точка знаходиться на висоті 1084 метрів[1] над рівнем моря. Більшість туристів піднімається на К'єраг не стільки заради красивих видів фіорду, скільки заради того, щоб дістатися до «каменю-горошини» або К'єрагболтона.

К'єрагболтон[ред.ред. код]

К'єрагболт (норв. Kjeragbolten) — це величезний камінь об'ємом приблизно 5 м3 застряг між двома вертикальними скельними стінками. Популярне туристичне місце. Влітку в гарну погоду сюди прагнуть сотні туристів не тільки з-за кордону, але так само і з самої Норвегії.

Орлине гніздо[ред.ред. код]

Подорож на К'єраг починається з містечка норв. Øygardsstølen, що в перекладі з норвезької означає «Орлине гніздо». Невелике кафе, побудоване на висоті приблизно 500 метрів над Люсе-фіордом. Сюди веде дорога зі Ставангера. Поруч з кафе є платна парковка, де туристи залишають свої машини, коли піднімаються на К'єраг. Тут же можна знайти інформаційний щит, що дає уявлення куди потрібно рухатися і як далеко, а також туалет та душові кабіни. Вниз до Люсеботну веде крута дорога, що складається з 27 крутих поворотів. Вона відкрита тільки в літній сезон. У Øygardsstølen є оглядовий майданчик, з якого відкривається вигляд і на круті повороти небезпечної дороги і на саме містечко Люсеботн.

Øygardsstølen або «Орлине гніздо»
Початкова точка шляху для всіх туристів, які піднімаються на К'єраг.
Øygardsstølen.jpg Lysebotn-Ørneredet.jpg 127norOygardstol.JPG
Вид на «орлине гніздо». Добре видно обгороджена оглядовий майданчик, що оперізує будівлю по периметру. Вид знизу на будівлю кафе та оглядовий майданчик Вхід в кафе, вид з парковки. На задньому плані — стрімкі стіни Фіорду.

Персонал кафе становить 1-3 людини, тут ви можете купити воду, бутерброди, розміняти дрібні гроші, щоб сплатити за стоянку. Не варто розраховувати, що тут ви можете серйозно підкріпитися. Також тут можна придбати листівки з видами Люсе-фіорду і К'єрагболтона. Куплену листівку тут же можна відправити поштою, заплативши працівникам кафе. Втім, це звичайна практика для туристичних місць в Норвегії.

Підйом на К'єраг[ред.ред. код]

Кьераг
плато К'єраг і К'єрагболтен («Камінь-горошина»)
Viewkjerag.JPG
Kjeragbolten Roger Nelson.jpg
Kjeragbolten backside retouched.jpg
Kjeragbolten. Вид ззаду. Прохід на камінь досить безпечний.
Хлопчик з піднятими руками позує на камені.
Вид на Люсе-Фіорд з «горошини». Kjeragbolten — величезний камінь,
застряг між скель.

Бейсджампінг з К'єрага[ред.ред. код]

Найбільший інтерес у бейсджамперів викликає північний виступ гори, що височіє над фіордом на 984 метра. Обидві скелі, і Прекестулен і К'єраг, придатні для бейсдажмпінга, але через великий наплив туристів на Прекестулен, основною точкою для стрибків став К'єраг. Близько 30 тисяч стрибків здійснено зі скелі у води Люсе-Фіорду. На жаль, не обійшлося без трагічних подій — зафіксовано декілька смертельних випадків. На відміну від стіни тролів, Люсе-Фіорд — це одне з місць в Норвегії, де легально дозволені стрибки.

Історія[ред.ред. код]

У 1992 році починаючий бейсджампер Стейн Едвардс (норв. Stein Edvardsen) в одному з магазинів Ставангера побачив листівку з видами К'єрага. З'ясувавши у продавця, де розташоване це місце, він здійснив сходження на К'єраг і спробував з'ясувати чи придатне це місце для стрибків. На той момент Стейн не мав великого досвіду в бейсджампінгу, в його послужному списку значилося 2-3 стрибка. Тому його досвіду явно не вистачало, щоб бути впевненим у вдалому результаті.

Через два роки, в жовтні 1994 року, накопичивши досвід і знайшовши підходящий «drop» Стейн і двоє його друзів зробили перший стрибок з К'єрага.

Стало зрозуміло, що стрибки з К'єрага цілком реальні і здійсненні, однак, в 1994 році було зроблено всього 3 стрибка, тому що була вже осінь і наставала зима, що робило стрибки неможливими. Після свого першого стрибка Стейн побував на Bridge Day, де його знайомий Джон Вінсент розповів про стрибки в Шамоні з 9 секундним вільним падінням. На що Стейн відповів, що у себе вдома, в двох годинах їзди від Ставангера, він тиждень тому зробив 18 секундний стрибок. Все це не могло не зацікавити інших бейсджамперов і на наступний рік з К'єрага було зроблено вже 400 стрибків.

Новина про нове місце, придатним для стрибків швидко розлетілася серед бейсджамперів. У той час бейсджампінг ще не був визнаний норвезькою парашутної асоціацією, всі стрибки здійснювалися таємно.

Влітку 1995 року Стейн почав робити кроки до створення норвезької асоціації бейсджамперів, яка була створена в лютому 1996 року. Головною метою асоціації стало сприяння іншим бейсджамперам, які бажають здійснити стрибок з К'єрага, в тому числі, організація доставки та викидання. Пізніше були організовані курси та інструктаж для охочих здійснити стрибок.[3]

Кьераг
Популярне місце у бейсджамперів
Kjerag BASE jumping.jpg
BASE jumping Landing.jpg
Бейсджампінг. Північний схил К'єрага. 18-19 секунд вільного польоту
приваблюють екстремалів із усього світу.
Для приземлення є лише невеликий майданчик під скелею

Правила[ред.ред. код]

З 1994 по 2009 рік зафіксовано 9 смертельних випадків на К'єраг.[4] Перший подібний випадок був зафіксований в 1996 році.[5] У 1999 і 2000 році відбулося ще 4 трагедії. Після кожного такого випадку поліція накладала обмеження на стрибки і лише завдяки активній роботі клубу бейсджамперів Ставангера (норв. Stavanger BASE Klubb) вдалося уникнути повної заборони стрибків, як це відбулося на Trollveggen (Стіні тролів) — інший мецці бейсджамперов в Норвегії, де в наш час[Коли?] стрибки повністю заборонені через численні інциденти. При стрибку з стіни тролів загинув і родоначальник бейсджампінга Карл Беніш (англ. Carl Boenish).

Щодо суворі правила, що пред'являються до бейсджамперам на К'єразі, пояснюються бажанням уникнути смертельних випадків у майбутньому. Щоб здійснити стрибок з К'єрага потрібно дотримуватися таких правил:

  • Реєстрація — кожен джампер повинен зареєструватися в Stavanger BASE Klubb. Форму можна заповнити заздалегідь на сайті клубу[6].
  • Сплатити реєстраційний збір.
Необхідно документально підтвердити кваліфікацію або досвід
  • Мати більше 250 парашутних стрибків і мінімум 20 стрибків за останні 6 місяців.
  • Якщо ваш «бейсджамперскій» досвід менше 15 стрибків, то ви повинні пройти одноденний навчальний курс.
  • Також є обмеження на спорядження[7].

Статистика[ред.ред. код]

З 1994 по 2009 рік здійснено близько 30 тисяч стрибків. Зафіксовано приблизно 100 інцидентів і 9 летальних випадків. Близько 30 разів для евакуації постраждалих викликався вертоліт рятувальників.[5]


Скелелазання[ред.ред. код]

К'єраг є дуже популярним місцем для скелелазання. Відомо близько 13 маршрутів, в основному з рівнем лазіння 6-7 категорії (за норвезькою кваліфікації). По лівому канту центральній частині стіни йде маршрут Hoka Hey 7 +, вперше пройдений в 1996 році, а вільним стилем — в 1999 році. Справа розташовується маршрут Skjoldet А3 (7 категорії складності), пройдений у 1995 році.[8] У 2009 році збірна Санкт-Петербурга зробила першопроходження по центру північної стіни.[9] Маршрут отримав ім'я «Ландскрона» (англ. Landskron).[8]

З 25 лютого по 10 березня 2009 року група петербурзьких альпіністів у складі: Галина Чібіток (керівник, кмс), В'ячеслав Іванов (кмс), Олексій Лончінський (кмс), Іван Дождев (кмс) і Валерій Шамало (мс) зробили першопроходження по центру північної стіни К'єрага.[8][10] Був пройдений маршрут 6Б категорії складності . Маршрут отримав перше місце на XXVII чемпіонаті Росії з альпінізму 2009 року в класі першопроходження.[11]

Фльорлі[ред.ред. код]

Фльорлі (норв. Flørli) розташована на південному боці Люсе-Фіорду, приблизно за 25 км від гирла фіорду і 15 км від Люсеботна. На початку XX століття тут працювала приватна електростанція.

Постійне поселення в Фльорлі виникло ще в XVII століття. Ймовірно, це була лісопилка на річці Фльоріона (норв. Flørliåna), до якої потім додалися садиба, що обросла згодом господарством. В 1708 у великий зсув і каменепад повністю зруйнували садибу. Лише близько століття по тому це місце знову вкрилося зеленню. Земля ця належала тоді Коллалі (норв. Kallali) і використовувалося виключно для сінокосу, випасу худоби та валки лісу. В 1802 році Фльорлі був відновлений і продовжував свою господарську діяльність аж до 1915–1920 років. У 1916, під час активного будівництва гідроелектростанції, господарська діяльність у Фльорлі припинилася, і він перетворився на невелике промисловий селище зі своєю школою, магазином і поштою.[12]

Електростанція 1917–1921 років[ред.ред. код]

Будівля старої електростанції, побудована в стилі ар-нуво, має розміри 80 метрів в довжину і 9 метрів в ширину. Сьогодні воно забарвлена в білий колір і видно здалеку. У центральному, найбільшому залі, раніше розташовувалося турбінне відділення. Вода для електростанції бралася з водойм у горах, яка доставлялася спочатку по одній трубі, а пізніше з двох труб, прокладених по скелястому схилі Фіорду. Ці труби збереглися до наших днів. Уздовж труб побудований фунікулер і йде найдовша дерев'яні сходи у світі.[13]

Електростанція

В 1916 році у Флерлі значилося 119 працівників, 28 жінок і 37 дітей. У школі, її будинок зберігся до наших днів, в 1920–1925 роках навчалися 11 чоловік. Школа була закрита в 1970 році, а пошта в 1981 році.[12]

У 1999 році, з відкриттям нової автоматизованої гідроелектростанції, селище було розселене.

Найдовші дерев'яні сходи[ред.ред. код]

Для роботи гідроелектростанції була потрібна вода, яка доставлялася з двох труб, прокладених по схилу. Для їх обслуговування поряд з ними була побудована сходи. Довжина сходів становить 1600 метрів, а перепад висот — 740 метрів.[14] Драбина складається рівно 4444 сходинок і вона вважається найдовшими дерев'яними сходами у світі.[13] Дерев'яні сходи приваблюють туристів, які не проти перевірити свої сили. Влітку під Флерлі працюють кафе, невеликий готель, а товариство «Друзів Флерлі» (норв. «Flørlis Venner») влаштовує тут невеликі виставки.[12]

Найдовші дерев'яні сходи під Flørli
дерев'яні сходи складаються рівно з 4444 сходинок
Flørlitrappene2.jpg Florli stairs.jpg
Ліворуч: Старий трубопровід, колись постачав стару гідроелектростанцію під Флерлі, та колії фунікулера. Зараз фунікулер не діє.


Праворуч: Спочатку була прокладена лише одна труба. Пізніше, щоб збільшити об'єм води, що подається, поруч була прокладена друга. Праворуч від трубопроводу рейки фунікулера, місцями зарослі кущами та дерев'яні сходи, що складається з 4444 ступенів. Вони вважається найдовшими дерев'яними сходами у світі.

Нова електростанція 1999[ред.ред. код]

Наприкінці 90-х років запрацювала нова електростанція. Вона повністю вирубані в скелі, так само як і олімпійський хокейний палац в Ліллехаммері. Вода підводиться з водоймищ, розташованих на високогірному плато. Роботи на станції повністю автоматизовані. Станція належить комуні Форсанн. Електроенергія, в основному, поставляється в Ставангер.

Нова електростанція
Гідроелектростанція почала роботу в 1999 році
Flørli kraftstasjon og kaien.jpg Flørli kraftstasjon - inni.jpg
На дальньому плані можна побачити вхід в нову електростанцію, прорубаний в скелі. Внутрішні приміщення електростанції. Приміщення повністю вирубано в скелі, на що вказує далека стіна, що є скельний моноліт.

Сонгесанн[ред.ред. код]

Сонгесанн — невелике село на північному березі фіорду.

Сонгесанн (норв. Songesand) — село на північному березі Люсе-фіорду майже на середині між Форсанном і Люсеботном. Входить до комуни Форсанн.

Є сухопутний зв'язок з Ордалом (норв. Årdal) і комуною Ельмеланн (норв. Hjelmeland). У села є власна пристань.

Раніше в селі проживало до 36 осіб, було поштове відділення, школа. Школа остаточно закрилася в 1969 році. Кілька останніх років перед остаточним закриттям в ній навчалося тільки 3-4 школяра.

Новий поштовх до розвитку Сонгесанн отримав в 1994 році, коли в літній сезон регулярно почали ходити пороми між Ставангером і Люсеботном.[15]

Хеньяне[ред.ред. код]

Хеньяне (норв. Hengjane) — гора на північному березі фіорду, недалеко від Прекестулена. З цим місцем пов'язана романтична легенда про німця Гайнріха і Зікке. Німець Хайнріх з'явився на фіорді в 1915 році і займався риболовлею. Одного разу він почув про жінку Зікке, що жила на самій вершині гори Хеньяне. Він видерся наверх і так і залишився жити разом з Зікке. У них народилася дитина, який не пережив перші ж холодну зиму. Займався Хайнріх самогоноварінням, що було дуже вигідно: самогонка користувалася великим попитом за часів сухого закону в Норвегії (1921 рік). Зокрема, самогон постачався і в Ставангер. Сьогодні ми можемо бачити невеликий кам'яний причал, біля якого Хейнріх залишав свій човен і піднімався на році за допомогою лебідки. За допомогою цієї ж лебідки на гору піднімали цукор і спускали вниз самогон.

Після тривалого розслідування поліції вдалося вистежити самогонників і Гайнріха за це і за багато інших незаконних дій вислали з країни і конфіскували самогонний апарат. Через деякий час він повернувся до Зікке. Але після чергового скандалу, пов'язаного з продажем човна, він зник назавжди. Зікке чекала його до самої смерті, живучи у повній самотності і бідності на горі Хеньяне.[15]

Конфіскований самогонний апарат зберігається досі. Його можна побачити в Ойгартстюль (норв. Øygardsstølen) — стартова точка для сходження на К'єраг.

Прекестулен[ред.ред. код]

Докладніше: Прекестулен

Прекестулен (норв. Preikestolen), так само відома як англ. Pulpit Rock («Скеля-кафедра») — гігантська скеля висотою 604 м над Люсе-фіордом.

Вершина скелі площею близько 25 на 25 метрів, квадратна і майже плоска. Зі скелі, що нависає над фіордом, відкривається чудовий вигляд, і завдяки йому скеля відома як одна з головних природних визначних пам'яток Норвегії. Прекестулен — одне із найвідвідуваніших місць у регіоні. Щороку його відвідують понад 100 тисяч чоловік.[16]

Відповідно до старої легенди, ця гігантська скеля завалиться, якщо 7 сестер вийдуть заміж за 7 братів з одного дистрикту (під дистриктом мається на увазі один з п'яти неофіційних регіонів Норвегії). У основі майданчика проходить тріщина шириною 20-25 см. Якщо колись ця скеля звалиться у води фіорду, то розкол пройде саме з цієї тріщини.[15]

Preikestolen hiking trail.jpg
Preikestolen vom Lysefjorden.jpg
Стежка ведуча на Прекестулен промаркована червоною буквою 'Т' Вид «кафедри священика» з екскурсійного порому, що курсує по фіорду між Лаувіком і Люсеботном.


Скеля Прекестулен
З 1 травня по 31 серпня 2009 року Pulpit Rock відвідало понад 125 тисяч туристів
Lysefjorden - Man standing on Preikestolen.JPG
Preikestolen-Norway.view-from-aboveright.jpg
Prekestolen Magic Moment.jpg
Прямовисна скеля заввишки 604 метри, раніше часто використовувалася бейсджамперами. Прямокутна скельна платформа 25 × 25 метрів. Добре видно тріщина біля основи майданчика. Досі не відомо про жоден трагічний випадок.

Рефсю[ред.ред. код]

Колишня пароплавна пристань на північному березі фіорду. Сьогодні тут можна побачити тільки бетонні останки усередині невеликої бухти поруч зі струмком, що впадає у фіорд. Перші екскурсії на Прекестулен були організовані ще в 1890-х роках. Стежки, якою сьогодні користуються всі туристи для відвідування плато, тоді ще не існувало. Вона була прокладена через скельні схили трохи пізніше, тоді ж були вирубані проходи вздовж скель і зроблені поручні. Так як дістатися до Pulpit Rock по суші було важко, то екскурсії водили саме звідси. Від Рефсю вела стежка до хатини Прекестуль. Сьогодні на її місці залишилася тільки іржава арматура, що стирчить зі скель.[15]

Ланда[ред.ред. код]

Ланда. Дім вікінгів.

Недалеко від дельти Люсе-Фіорду були знайдені цікаві археологічні свідчення про перші поселення на території Норвегії, які датуються 1500 роком до н. е.. У ті часи люди жили громадським господарством. На давніх фундаментах відновлені декілька споруд залізного і бронзового віку. Всього в Ланде знаходиться 6 будинків-музеїв.

Розкопки і реконструкція йшли під керівництвом Тронда Лекена (норв. Trond Løken). У 1995 і 1999 роках у співавторстві зі своїми колегами він випустив декілька книг про розкопки і артефакти знайдених в Ланде.[17]

Форсанн[ред.ред. код]

Форсанн. Черга з машин, які чекають навантаження на пором.

Форсанн (норв. Forsand) — столиця однойменної комуни (муніципалітету). Населення становить близько 1000 чоловік. Тут в дельті Люсе-Фіорду глибина всього 13 метрів. Форсанн — багата комуна. Основний дохід приносить продаж електроенергії, основним споживачем якої є четвертий за величиною місто в Норвегії — Ставангер. З Форсанна на інший бік Люсе-Фіорду веде вантовий міст. Якщо ви хочете після сходження на К'єраг відвідати і Прекестулен, то можна не продовжувати подорож на поромі до Лаурвіка, а з'їхати на машині в Форсанні, перетнути фіорд і дістатися до кемпінгу Прекестулен.

Міст через фіорд[ред.ред. код]

У самій дельті фіорду знаходиться однойменний висячий міст. Міст з'єднує містечко Форсанн з протилежною північним берегом фіорду.

Одним з дизайнерів проекту моста через фіорд був Ос Якобсен (норв. Aas Jakobsen).[18] Будівництво мосту був початок в 1995 році, а через два роки, у 1997 році міст був зданий в експлуатацію. Довжина головного прольоту моста становить 446 метрів, а загальна довжина — 639 метрів. Пілони виконані з залізобетону і досягають у висоту 102 метрів. Ширина — 12.3 метра.[19]

міст Люсе-Фіорд
Зовнішній вигляд та характеристики мосту
Lysefjorden - bridge from below.JPG Lysefjordbrua fra Uburen.jpg Lysefjordbrua.jpg
Довжина головного прольоту 446 м
Загальна довжина 639 м
Ширина 12.3 м
Висота пілонів 102 м

'Ліворуч:' залізобетонні пілон и мосту. Вид з води;
'Центр:' вид на міст з висоти пташиного польоту; У нижній частині фото можна побачити Форсанн.
'Справа:' максимальна довжина прольоту 446 метрів. Вид на міст з туристичного порома.

Лаувік[ред.ред. код]

Лаувік (норв. Lauvvik) — поромна пристань на материковій частині дороги RV 13. У літній сезон це кінцева станція поромних екскурсій по фіорду. Від Лаувіка можна швидко дістатися до Санднес, Ставангера — нафтової столиці Норвегії та четвертого міста країни.

Координати: 59°00′ пн. ш. 6°14′ сх. д. / 59.000° пн. ш. 6.233° сх. д. / 59.000; 6.233

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Люсе-фіорд, Норвегія». visitnorway.com. Архів оригіналу за 2012-04-10. Процитовано 2009-11-14. 
  2. «Car Ferry with sightseeing» (англійською). Процитовано 2009-11-14. 
  3. «History of Kjerag» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-10. Процитовано 2009-11-23. 
  4. «Peter Pan's fatal jump» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-10. Процитовано 2009-11-23. 
  5. а б «Kjerag. Fatality statistics» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-23. 
  6. «Registry Form. STAVANGER B.A.S.E. KLUBB» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-23. 
  7. «Basic rules for B.A.S.E. Jumping at Kjerag» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-23. 
  8. а б в «Отчет о восхождении в рамках чемпионата по альпинизму класс первопрохождений сборной команды г. Санкт – Петербурга». Федерация альпинизма России. Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-26. 
  9. «В. П. Шамало. Восхождения». Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-26. 
  10. «Первопрохождение северной стены Кьёраг.». Процитовано 2009-11-26. 
  11. «ПРОТОКОЛ Итогов XXVII чемпионата России по альпинизму 2009 г. класс: первопрохождений». Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-26. 
  12. а б в «Om Flørli (часть 2)» (норвезькою). Процитовано 2009-11-15. 
  13. а б «Velkommen til Flørli!» (норвезькою). Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-15. 
  14. «Om Flørli (частина 1)» (норвезькою). Процитовано 2009-11-15. 
  15. а б в г Lysefjord Guide. The Tourist Route — туристична брошура-буклет для подорожуючих по Люсе-фіорду.
  16. «Самые посещаемые места фюльке Ругаланн» (норвезькою). Архів оригіналу за 2012-04-11. Процитовано 2009-11-16. 
  17. Sverre Bakkevig, Jochen Komber, Trond Løken Landa, fortidslandsbyen på Forsand. — ISBN 82-7760-040-2
  18. «Aas-Jakobsen. Designer of Lyseford bridge» (англійською). Процитовано 2009-11-22. 
  19. «Lysefjord Suspension Bridge» (англійською). Процитовано 2009-11-22. 

Посилання[ред.ред. код]