Лютеїн
| Лютеїн | |
|---|---|
 |
|
| Систематична назва | β,ε-каротин-3,3'-діол |
| Інші назви | E 161b |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 127-40-2 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C40H56O2 |
| Молярна маса | 568,87 г/моль |
| Зовнішній вигляд | жовто-оранжеві кристали |
| Тпл | 190 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Лютеїн (лат. luteus — жовтий) — жовто-оранжевий ксантофіл і разом з β-каротином є найпоширенішими каротиноїдами. Лютеїн дозволений до використання в Україні в якості харчового барвника, позначається E161b.
Зміст |
Походження[ред.]
У природі лютеїн є найпоширенішим ксантофілом і постійно супроводжується зеаксантином. Високий вміст знаходиться у темних листяних овочах (напр. кале до 0,25 мг/г свіжої маси, шпинат до 0,12 мг/г свіжої маси). Пелюстки чорнобривців містять до 8,5 мг/г свіжої маси і використовуються у промисловому виготовленні лютеїну. У тварин лютеїн відіграє роль жовтого барвника у жовтку. В сліпій плямі ока міститься лютеїн і зеаксантин — єдині представники каротиноїдів.
Добування і синтез[ред.]
Біосинтез лютеїну здійснюється з α-каротину шляхом гідроксилювання за допомогою спеціальних ферментів гідроксилаз. Цей біосинтез, як і біосинтез α-каротину проходить тільки у рослин. В промисловості отримують шляхом екстракції з лютеїнвмісних частин рослин, найчастіше з пелюсток чорнобривців.
Лютеїн міститься у помаранчових овочах і фруктах, зустрічається також у яєчному жовтку, деяких водоростях. Цей пігмент надає жовтого відтінку багатьом плодам, серед яких: манго, папайя, кукурудза та томати, а найбільш багаті на нього листкові овочі з темним листям: шпинат, брокколі, брюсельська капуста, цибуля порей.[1]
Властивості[ред.]
Лютеїн утворює оранжево-жовті кристали.
Застосування[ред.]
Лютеїн застосовують як харчовий барвник (E161b), як харчову добавку для птиці з метою забарвлення жовтка. Крім того, використовується як лікарський засіб при лікуванні макулодистрофії, спосіб дії лютеїну досі лишається неясним.
Найновіші дослідження показали, що вживання лютеїну навіть у літньому віці дозволяє запобігти або пом’якшити перебіг макулодистрофії. Для перевірки цих даних в 2008 році стартувало дослідження AREDS II.
У 2010 році в дослідженні Вісконсинського університету в Медісоні з 1800 учасницями було виявлено, що при вживанні лютеїну і вітаміну С можна знизити ризик розвитку катаракти у жінок.[2][3]
Лютеїн вважається особливо важливим для очей, оскільки його концентрація в людини є максимальною в центральній частині сітківки — жовтій плямі, що відповідає за гостроту зору.[1] Чим більше лютеїну в їжі, тим нижче ризик дистрофії жовтої плями (що приводить до сліпоти людей у віці 55 років і старше).[1]
Біологічне значення[ред.]
Лютеїн складова антенних комплексів хлоропластів, в них підвищене утворення енергії і активується захисна функція. У подальшому служить як місцевий барвник в пелюстках і фруктах. У людини лютеїн (разом з зеаксантином) відіграє істотне значення для зору.
Література[ред.]
- F. Granado, B. Olmedilla, I. Blanco: Nutritional and clinical relevance of lutein in human health, in: British Journal of Nutrition, 2003, 90 (3); S. 487–502; PMID 14513828; doi:10.1079/BJN2003927 PDF
Примітки[ред.]
- ↑ а б в Івашків Л.Я. Основні принципи оздоровчого харчування Вісник Львівського інституту економіки і туризму Науковий журнал. — 2009, № 4
- ↑ Gemüse und Mineralien gegen trübe Linse. Meldung in der Ärzte Zeitung vom 7. September 2010.
- ↑ Julie A. Mares, Rick Voland, Rachel Adler, Lesley Tinker, Amy E. Millen, Suzen M. Moeller, Barbara Blodi, Karen M. Gehrs, Robert B. Wallace, Richard J. Chappell, Marian L. Neuhouser, Gloria E. Sarto: Healthy Diets and the Subsequent Prevalence of Nuclear Cataract in Women. Arch. Ophthalmol. 2010;128(6):738-749.
