Лютюк Анатолій Кузьмич

Лютюк Анатолій Кузьмич
Народився	1947 Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	громадський активіст
Alma mater	Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1969) і Естонська академія мистецтв (1975)
Нагороди

Анато́лій Кузьми́ч Лютю́к (*1947, с. Великі Бірки, Тернопільська область, тоді СРСР) — український культурний і громадський діяч в Естонії, облат Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.

Біографія

Народився 1947 року в райцентрі, селі Великі Борки, Великоборківського району тепер смт Великі Бірки на Тернопільщині у сім'ї службовців.

Освіта

У 1969 році А. Лютюк закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва.

У 1975 закінчив навчання у художньому інституті столиці Естонської РСР м. Таллінні (тепер — Естонська академія мистецтв). Відтоді проживає у цьому місті.

Громадська і релігійна діяльність

У 1990-ті керував групою «Рух» в Естонії. З відновленням незалежності Естонії та України після розпаду СРСР Анатолій Лютюк, проживаючи в Таллінні, з благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у Таллінні греко-католицьку церковну громаду (офіційно зареєстрована 1991 року) і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтву приміщенні в таллінському середмісті по вулиці Лаборатооріумі, що дістало назву «талліннський Ноїв ковчег».

А. Лютюк очолює Український культурний центр в Таллінні (станом на початок 2013 року).

Під час Революції гідності та війни на сході України активно займається волонтерською діяльністю, організовує збір і доставку на схід України гуманітарної допомоги української діаспори Естонії та інших благодійних організацій.

09 вересня 2021 року в Україні відбулася прем'єра документального фільму режисерів Уляни Осовської та Дениса Страшного "Казка про коника" про Анатолія Лютюка. Фільм демонструвався під час Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у 2022 році. Також фільм отримав Нагороду Народу Естонії (Estonian People's Award voted by TV-audience) на Міжнародному фестивалі документального та антропологічного кіно в Пярну (Естонія, Pärnu International Documentary and Anthropology Film Festival)

Нагороди

• Заслужений художник України (2007).
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України
• Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2011).
• Медаль «За збереження історичних пам'яток» (Естонія, 2002).
• Орден Білої Зірки (Естонія, 2003).
• Представлений у Книзі пошани «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни» та нагороджений нагрудним знаком "Зірка «Патріот України» Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»

Посилання

• Відео на Wikimedia Commons, у якому А. Лютюк надає деякі роз'яснення щодо характеру своєї діяльності. [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• Музиченко Ярослава Хранитель талліннського «Ноєвого ковчега». Керівник Центру української культури в Таллінні Анатолій Лютюк — про виховну силу народного мистецтва й особливості взаємин між поколіннями [Архівовано 25 червня 2013 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» за пт.-сб. 15-16 лютого 2013 року. — С. 6