Люценко Олександр Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люценко Олександр Юхимович
Lyutsenko O Yu.jpg
Народився 1807
Помер 9 лютого 1884(1884-02-09)
Санкт-Петербург
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Нагороди
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
RUS Order św. Włodzimierza (baretka).svg
Орден Святого Володимира IV ступеню

RUS Order św. Włodzimierza (baretka).svg
Орден Святого Володимира III ступеню

Орден Святого Станіслава 1-го ступеню Орден Святого Станіслава 1-го ступеню

Люценко Олександр Юхимович народився 1807 року, помер 9 лютого 1884, український археолог, музеєзнавець. Син письменника Юхима Петровича Люценка (1776–1869; що є виходцем з Гетьманщини).

Вдало закінчив Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі.

Захоплювався нумізматикою, вдяка тому створив колекцію давньогрецьких монет. В травні 1853 року призначений директором Керченського музею старожитностей.

В 1853-78 роках проводив розкопки скіфських й античних пам'яток (Олександропільського і Мелек-Чесменського курганів) поблизу Керчі та на Таманському півострові. Знахідки з цих пам'яток знаходяться у колекціях Ермітажу і Керченського музею.

1859 року як директор музею розробляє план археологічних досліджень і представляє його до Археологічної комісії доповідною запискою — це було першою спробою спрямувати археологічні дослідження в планове русло.

У Керчі жив в одній з кімнат будинку музею, разом з молодшим братом Юхимом, що виконував при музеї обов'язки лаборанта та готував публікації за результатами досліджень.

Під його керівницвом були відкриті чи додатково обстежені кургани: поблизу Керчі Юз-Оба, Мелек-Чесменський, Золотий курган, Темир-Гора; на Таманському півострові — кургани Васюринської гори, Велика та Мала Близниця, Артюховський; у Катеринославській губернії — Олександропільський курган, біля Феодосії — біля 20 курганів.

Проводилися розкопки на городищах Німфей і Тірітака в околицях Керчі, Фанагорія — на Таманському півострові; відкрито кілька розписаних склепів на горі Мітрідат.

1871 року отримав чин дійсного статського радника. 1874 був учасник у Третьому Археологічному з'їзді в Києві. З 1878 на пенсії. Нагороджений орденами Святого Володимира, Святої Ганни, Святого Станіслава, бронзовою медаллю в пам'ять про Кримську війну і Відзнакою безперервної служби за 30 років.

Останні роки мешкав у Санкт-Петербурзі, похований на Смоленському кладовищі.

Праці: «Описание пепельной урны с рисунком, найденной в марте 1872 г. в Керчи».

«Записки Одесского общества истории и древностей», 1872;

«О двух мраморах с эллинистическими надписями, открытых в 1874 г. в Керчи». «Записки Одесского общества истории и древностей», 1875

Джерела[ред.ред. код]