Лючія Бозе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лючія Бозе
Lucia bosè-la settimana incom-9 sett 50.jpg
Ім’я при народженні Лючія Борлоні
Народження 28 січня 1931(1931-01-28) (83 роки)
Мілан, Італія
Рід діяльності акторка
Роки діяльності з 1950 року
Чоловік Луїс Міґель Домінґін (1955–1967)
IMDb ID 0098393

Лючія Бозе, італ. Lucia Bosé ( * 28 січня 1931(19310128), Мілан) — італійська акторка, що стала популярною в період італійського неореалізму в 1950-х роках.

Біографія[ред.ред. код]

Справжнє прізвище — Борлоні. Працювала ученицею пекаря в міланській пекарні.

У 1947 році Лючія Бозе взяла участь у конкурсі краси «Міс Італія» і здобула перемогу. Саме зовнішні дані актриси послужили першопричиною запрошення її в кіно. Не отримавши професійної освіти, озброєна мінімумом акторської техніки, Лючія Бозе знаходила опору в своїй природній інтуїції, природності існування в кадрі. Джузеппе Де Сантіс відкрив для кіно Бозе в своїх фільмах — «Немає миру під оливами» ((1950) і «Рим, 11:00» (1952). Свій успіх актриса закріпила у фільмах «Дівчата з площі Іспанії» (1952, реж. Лучано Еммера) і «Розгромлені» (1955, реж. Франческо Мазеллі). 

Актриса стає одним із символів італійського неореалізму, її ім'я називають поряд з Анною Маньяні, Рафом Валлоне, Сільваною Мангано, Массімо Джиротті. Лючії Бозе довелося першій висловити тему тотального самотності, яку розвивав у своїй творчості великий кінорежисер Мікеланджело Антоніоні. Актриса зіграла дві різнопланові ролі в кінострічках М. Антоніоні: «Хроніка одного кохання» (1950) і «Дама без камелій» (1953). 

Яскравою і значною для актриси виявилися зустрічі з іспанськими режисерами Х. А. Бардемом у фільмі «Смерть велосипедиста» (1955) і Л. Бунюеля в картині «Це називається зорею» (1956). У 1958 році актриса на ціле десятиліття покидає такий успішний для неї мир кіно, повністю присвятивши себе вихованню сина і дочки. Після розлучення з відомим іспанським матадором Луїсом Мігелем Домінгіном в 1968 році Бозе поступово повертається в кінематограф. На стику 60-х і 70-х років вона грає у Федеріко Фелліні, братів Тавіані, Маріо Болоньїні.

У 80-ті роки актриса активно знімається у Франції, Швейцарії, Італії та Іспанії. Італійський та іспанський кінематограф все відвертіше перетворювався на комерційний і Лючія Бозе вже не мала можливості надалі демонструвати своє потужне драматичне дарування. 

У 1999 році в місті Сеговія під Мадридом Лючія Бозе разом з дочкою Паолой і сином відомим співаком і актором Мігелем Бозе відкрила Музей ангелів. Експозиції музею успішно демонструються по всьому світу. 

В даний час Лючія Бозе живе в Іспанії.

Джерело[ред.ред. код]

Італійські актори Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.