Лючія Бозе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лючія Бозе
Lucia bosè-la settimana incom-9 sett 50.jpg
Ім’я при народженні Лючія Борлоні
Народження 28 січня 1931(1931-01-28) (83 роки)
Мілан, Італія
Рід діяльності акторка
Роки діяльності з 1950 року
Чоловік Луїс Міґель Домінґін (1955–1967)
IMDb ID 0098393

Лючія Бозе (італ. Lucia Bosé, 28 січня 1931) — італійська акторка, що стала популярною в період італійського неореалізму в 1950-х роках.

Біографія[ред.ред. код]

Справжнє прізвище — Борлоні. Працювала ученицею пекаря в міланській пекарні.

У 1947 році Лючія Бозе взяла участь у конкурсі краси «Міс Італія» і здобула перемогу. Саме зовнішні дані актриси послужили першопричиною запрошення її в кіно. Не отримавши професійної освіти, озброєна мінімумом акторської техніки, Лючія Бозе знаходила опору в своїй природній інтуїції, природності існування в кадрі. Джузеппе Де Сантіс відкрив для кіно Бозе в своїх фільмах — "Немає миру під оливами" ((1950) і "Рим, 11:00" (1952). Свій успіх актриса закріпила у фільмах "Дівчата з площі Іспанії" (1952, реж. Лучано Еммера) і "Розгромлені" (1955, реж. Франческо Мазеллі). 

Актриса стає одним із символів італійського неореалізму, її ім'я називають поряд з Анною Маньяні, Рафом Валлоне, Сільваною Мангано, Массімо Джиротті. Лючії Бозе довелося першій висловити тему тотального самотності, яку розвивав у своїй творчості великий кінорежисер Мікеланджело Антоніоні. Актриса зіграла дві різнопланові ролі в кінострічках М. Антоніоні: "Хроніка одного кохання" (1950) і "Дама без камелій" (1953). 

Яскравою і значною для актриси виявилися зустрічі з іспанськими режисерами Х. А. Бардемом у фільмі "Смерть велосипедиста" (1955) і Л. Бунюеля в картині "Це називається зорею" (1956). У 1958 році актриса на ціле десятиліття покидає такий успішний для неї мир кіно, повністю присвятивши себе вихованню сина і дочки. Після розлучення з відомим іспанським матадором Луїсом Мігелем Домінгіном в 1968 році Бозе поступово повертається в кінематограф. На стику 60-х і 70-х років вона грає у Федеріко Фелліні, братів Тавіані, Маріо Болоньїні.

У 80-ті роки актриса активно знімається у Франції, Швейцарії, Італії та Іспанії. Італійський та іспанський кінематограф все відвертіше перетворювався на комерційний і Лючія Бозе вже не мала можливості надалі демонструвати своє потужне драматичне дарування. 

У 1999 році в місті Сеговія під Мадридом Лючія Бозе разом з дочкою Паолой і сином відомим співаком і актором Мігелем Бозе відкрила Музей ангелів. Експозиції музею успішно демонструються по всьому світу. 

В даний час Лючія Бозе живе в Іспанії.

Джерело[ред.ред. код]

Італійські актори Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.