Люїзит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Властивості
Загальні
Хімічна назва Люїзит
Lewisite-skeletal.png
Хімічна формула C2H2AsCl3
Молярна маса 207,32 г•моль−1
Фізичні властивості
Температура плавлення −2,4 °C
Температура кипіння 196,6 °C (Розклад, транс-ізомер)

Люїзи́т (за іменем американського хіміка Вінфорда Лє Льюїса) — темно-коричнева рідина з різким подразнюючим запахом, суміш різних ізомерів хлорвінілдихлорарсина (ClCH=CHAsCl2), отруйна речовина шкірно-наривної дії, використовується як хімічна зброя.

Отримання[ред.ред. код]

Сполука утворюється при додаванні ацетилену до хлориду миш'яку (ІІІ) :

AsCl3 + C2H2 → ClCHCHAsCl2

Люїзит як і інші хлориди арсену гідролізує у воді:

ClCHCHAsCl2 + 2 H2O → "ClCHCHAs(OH)2" + 2 HCl

реакція пришвидшується в лужних розчинах.

Спосіб дії на людину[ред.ред. код]

Люїзит відноситься до стійких отруйних речовин. Він має загально-отруйну та шкірно-наривну дію при будь-яких формах його впливу на організм людини. Люїзиту притаманна подразнююча дія на слизові оболонки та органи дихання. Він майже не має прихованої дії, ознаки ураження проявляються через 3-5 хв після потрапляння його на шкіру чи в організм. Важкість ураження залежить від дози та часу перебування в атмосфері, зараженої люїзитом. При вдиханні парів чи аерозолю спочатку вражаються верхні дихальні шляхи. При легких отруєннях ураження може зникнути після декількох днів. Важке отруєння супроводжується нудотою, головним болем, втратою голосу, блюванням, загальною слабкістю. Спазми в грудях та віддишка — ознаки тяжкого отруєння. Дуже чуттєві до люїзиту органи зору, потрапляння в очі краплі отрути призводить до втрати зору вже через 7-10 днів.

Люїзит — єдина бойова хімічна речовина, яка використовується для переробки. З нього виробляють миш'як — дуже цінна сировинна для виробництва напівпровідників. В Росії був збудований завод з переробки люїзиту в місті Камбарка (Удмуртія).

Щит та меч Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.