Ляльковий дім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ляльковий дім (норв. Et dukkehjem) — п'єса на три дії норвезького драматурга Генріка Ібсена, прем'єра якої відбулася в Данському королівському театрі в Копенгагені 21 грудня 1879 року. П'єса була опублікована в тому ж місяці, напередодні прем'єри. 2001 року твір Ібсена занесено до реєстру програми ЮНЕСКО «Пам'ять світу».

Після постановки п'єса викликала багато дебатів, оскільки в ній гостро критикуються шлюбні норми 19 століття.

Синопсис[ред.ред. код]

Дія перша[ред.ред. код]

«Ляльковий дім» розпочинається сценою, коли Нора Хельмер повертається з міста, де робила різдвяні закупки. Її чоловік Торвальд виходить із свого кабінету й починає сварку, темою якої є сімейні фінанси, що обіцяють покращитися після того, як Торвальд став менеджером банку. Торвальд обурений боргами. Нора поводиться по-дитячому, а він отримує задоволення від того, що може повчати її як дитину.

Незабаром прибуває стара подруга Нори Крістін Лінде, бездітна вдова, що планує перебратися до міста. Після смерті чоловіка вона залишилася без грошей, а тому змушена була братися за різні роботи, і тепер шукає не надто важкої роботи. Нора зізнається Крістін, що одного разу позичила гроші в адвоката Нільса Кроґстада, щоб урятувати життя Торвальда, коли він був дуже хворий. Втім, вона не розповіла про це чоловікові, щоб не поранити його гордість. Вона сказала, що отримала гроші від батька, який помер приблизно тоді ж. Вона виплачує борг із бюджету, який чоловік виділяє їй на домашнє господарство, а також заробляючи на копіюванні документів. Вона робить це потайки, у своїй кімнаті, й пишається тим, що заробляє гроші, як чоловік. Нова робота Торвальда обіцяє звільнити їх від боргів.

Нора просить Торвальда взяти Крістіну на роботу секретарки в банк, і він погоджується, оскільки Крістін має досвід рахівника. Вони виходять разом.

Приходить Кроґстад і повідомляє Норі, що його, мабуть, звільнять з роботи. Він просить її допомогти йому зберегти роботу, обіцяючи боротися до останнього. Нора вагається, і Кроґстад говорить, що знає про підробку бондів, які вона підписала, щоб отримати у нього позику. Оскільки вона жінка, то її підпис повинна була підтвердити особа чоловічої статі. Вона сказала, що це зробив батько, але на час підписання її батько вже три дні як помер, що свідчить про підробку. Нора визнає, що підробила підпис, щоб не тривожити батька даремно — вона була вагітна, без грошей, із серйозно хворим чоловіком. Кроґстад пояснює, що підробка є порушенням закону. Якщо він розповість про неї, репутація Нори буде зруйнована, як була зруйнована його власна репутація після аналогічного порушення. Він фальшував документи задля своєї дружини, яка все ж померла пізніше. Хоча його не судили, але він втратив довіру.

Дія друга[ред.ред. код]

Приходить Крістін, щоб допомогти Норі підшити сукню до костюмованої вечірки, на яку вони з Торвальдом збираються. Торвальд повертається з банку, й Нора просить його відновити Кроґстада на посаді, аргументуючи це своїми побоюваннями, що Кроґстад опублікує наклеп на Торвальда й зруйнує його кар'єру. Торвальд намагається розвіяти її страх, пояснюючи, що, хоча Кроґстад непоганий працівник і, схоже, виправляє своє життя, все ж він ніскільки не дорожчий для Торвальда, ніж інші співробітники банку, а тому його звільнять.

Наступного дня прибуває друг родини доктор Ранк, і Нора просить у нього допомоги. Він зізнається, що хворий на спинний туберкульоз останньої стадії (тодішній евфемізм сифілісу), і що він завжди потайки був закоханий у неї. Нора пробує віджартуватися від першого зізнання, але друге бентежить її. Вона незграбно намагається пояснити, що ставиться до нього, як до доброго товариша, але не кохає.

Приходить Кроґстад. Він у розпачі — його звільнили. Нора проводить доктора Ранка в кабінет чоловіка, щоб він не бачив Кроґстада. Кроґстад проголошує, що його не хвилює залишок Нориного боргу, але документ про позику він збереже з метою шантажувати Торвальда й добитися від нього не лише повернення на роботу, а й підвищення. Нора пояснює, що вона намагалася вмовити чоловіка, але Торвальд її не послухав. Кроґстад повідомляє, що написав лист, в якому повідомляє про підробку, й кладе лист у замкнену Торвальдову поштову скриньку.

Нора розповідає Крістін про свої нещастя. Крістін говорить, що вони з Кроґстадом кохали одне одного до її заміжжя, й обіцяє спробувати вблагати його.

Приходить Торвальд і намагається перевірити пошту, але Нора відволікає його проханням допомогти з танцем, який вона розучувала до костюмованої вечірки. Вона танцює так погано й виглядає настільки збентеженою, що Торвальд увесь вечір тратить з нею. Коли всі йдуть вечеряти, Нора залишається на кілька хвилин і роздумує про самогубство, яке врятувало б її чоловіка від ганьби, пов'язаної з розкриттям її злочину й галантної самопожертви з його боку з наміром урятувати її репутацію.

Дія третя[ред.ред. код]

Крістін говорить Крогстаду, що вона одружилася зі своїм чоловіком тільки тому, що в неї не було жодної іншої можливості забезпечити хвору матір та молодших братів і сестер, а тепер вона може знову запропонувати йому своє кохання. Вона думає, що він не опустився б до негідної поведінки, якщо б вона не покинула його. Кроґстад розчулений і пропонує їй забрати лист до Хельмера. Однак, Крістін вирішує, що Торвальд повинен знати правду..

Повернувшись із вечірки, звідки Нору довелося виводити ледь не силою, Торвальд збирається перевіряти пошту, але тут приходить доктор Ранк. Після недовгої світської розмови, в якій доктор натяками намагається повідомити Норі, що це останнє прощання, що він на порозі смерті, Торавальд нарешті відкриває поштовий ящик. Нора збирається духом, щоб покінчити з життям. Прочитавши лист від Кроґстада, Торвальд проголошує, що він тепер повністю в руках у Кроґстада, і йому доведеться задовольнити вимоги шантажиста. Він звинувачує Нору в аморальності й проголошує її негідною того, щоб виховувати їхніх дітей. Він проголошує, що їхній шлюб відтепер буде лише про людське око.

Входить покоївка з листом, адресованим Норі. Кроґстад повернув їй сфальшовані документи і пише, що шкодує про свої дії. Торавальд радіє порятунку й спалює папери. Водночас він бере назад свої звинувачення й проголошує Норі, що пробачає її. Нора розуміє, що її чоловік зовсім не той сильний та галантний чоловік, яким вона його вважала, що він любить себе самого більше, ніж її.

Торвальд пояснює, що, пробачивши свою дружину, чоловік любить її ще більше, оскільки це нагадує йому, що вона повністю від нього залежна, як дитина. На його думку Норин вчинок, який вона здійснила, щоб врятувати його здоров'я, і роки таємних намагань звільнити сім'ю від боргу й уберегти від втрати репутації, та її намагання зробити все потай від чоловіка, щоб уберегти спокій його душі, не більше ніж властива жінкам дурість.

У відповідь Нора повідомляє чоловікові, що йде від нього, і житиме сама, намагаючись збагнути, ким вона є насправді, у що вона вірить, та вирішити, що робити далі в житті. Вона говорить, що все життя до неї ставилися як до ляльки, з якою грався спочатку її батько, а потім чоловік. Збентежений загрозою репутації сім'ї, Торвальд наполягає, щоб вона повинна виконувати свої обов'язки дружини й матері, але Нора відповідає, що має перший обов'язок перед собою самою, що вона не може бути доброю дружиною й матір'ю, якщо не навчиться бути чимось більшим, ніж лялька. Вона зізнається, що сподівалася від нього самопожертви заради неї, що вона думала про самогубство, яке завадило б цій уявній самопожертві. А тепер вона розуміє, що він зовсім не та людина, за яку вона його приймала, що їхній шлюб лежав на фундаменті взаємних фантазій та непорозумінь.

Торвальд не може збагнути Норину точку зору. Вона суперечить усьому тому, чому його вчили про жіночий розум. Більш того, він настільки самозакоханий, що йому годі втямити, яким вона його бачить: людиною егоїстичною, лицемірною, для якої репутація коштує більше, ніж справжня мораль. Нора залишає ключі й обручку і гримає дверима, залишаючи душевно зламаного Торвальда в сльозах.

Див. також[ред.ред. код]

  • 783 Нора — астероїд, названий ім'ям головної героїні п'єси.

Література[ред.ред. код]

  • Brockett, Oscar G. and Franklin J. Hildy. 2003. History of the Theatre. Ninth edition, International edition. Boston: Allyn and Bacon. ISBN 0-205-41050-2.
  • Dukore, Bernard F., ed. 1974. Dramatic Theory and Criticism: Greeks to Grotowski. Florence, KY: Heinle & Heinle. ISBN 0-03-091152-4.
  • Innes, Christopher, ed. 2000. A Sourcebook on Naturalist Theatre. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-15229-1.
  • Meyer, Michael. 1967. Ibsen. Harmondsworth: Penguin, 1974. ISBN 0-14-021772-X.
  • Moi, Toril. 2006. Henrik Ibsen and the Birth of Modernism: Art, Theater, Philosophy. Oxford and New York: Oxford UP. ISBN 978-0-19-920259-1.


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.