Лямблія
| Лямблія | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Трофозоїт Giardia lamblia
| ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Види
| ||||||||||
|
Giardia agilis | ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Лямблія (Giardia) — рід найпростіших, паразитів хребетних і деяких безхребетних, який налічує понад 100 видів. Giardia lamblia є паразитом людини, збудником лямбліозу.
Етимологія[ред. | ред. код]
Українська назва походить від прізвища Вілема Душана Лямбля, який описав збудника лямбліозу (1859). Щоправда, він вважав його представником церкомонад і назвав Cercomonas intestinalis. Латиною рід названо на честь французького біолога Альфреда Матьє Жіара, який першим описав збудника лямбліозу як представника окремого роду. Сучасну назву (Giardia lamblia) збудник отримав 1915 року[1].
Морфологія та фізіологія[ред. | ред. код]
Вегетативна форма являє собою організм грушоподібної форми, що розділена за поздовжною віссю опорним утворенням — аксостилем. У передній частині тіла перебувають два ядра. Протоплазма не містить вакуолей, є фібрили, які виконують опорну функцію. Мітохондрії та комплекс Гольджі відсутні, дихання анаеробне. На тупому кінці є дископодібне вдавлення — присоска, за допомогою якої лямблія прикріплюється до епітелію тонкої кишки. Розміри паразита 10 — 20 мкм завдовжки та 5 — 15 мкм завширшки. Рух здійснюється за допомогою чотирьох пар джгутиків.
У товстій кишці людини лямблії утворюють овальні цисти 8—12 мкм завдовжки та 3— 10 мкм завширшки. Вони оточені хітиновою оболонкою та містять 2 — 4 ядра.
Резистентність[ред. | ред. код]
Вегетативні форми нестійкі в зовнішньому середовищі, а цисти можуть тривалий час зберігати життєздатність.
Патогенез та захворювання у людини[ред. | ред. код]
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Лямбліоз.
Захворювання виникає, коли цисти паразита потрапляють до організму людини. У верхніх відділах тонкого кишківника цисти розчиняються та вегетативна клітина починає розмножуватись. За лямбліозу фориуються дуоденіт, ентероколіт, диспепсичні розлади (нудота, печія), зниження апетиту, астенізація.
Діагностика[ред. | ред. код]
Фекалії та дуоденальний вміст хворого досліджують методом мікроскопії. Лямблій визначають у нативних та оброблених розчином Люголя препаратах.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Найбільш ефективним методом лікування лямбліозу є метронідазол і фуразолідон. Метронідазол призначають по 0,25 г 3 рази на день протягом 7 днів. Ефективним є тинідазол по 0,15 г 2 рази на день протягом 7 днів. Фуразолідон приймають по 0,1 г 4 рази на добу протягом 5 днів.
Джерела[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. заклад/За редакцією В. П. Широбокова/Видання 2-е. Винниця: Нова книга, 2011. — 952 с. ISBN 978-966-382-325-6
- Brian J. Ford. The Discovery of Giardia // Microscope. — 2005. — Т. 53. — No. 4. — С. 147-153. (англ.)
- В. Д. Тимаков. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. — С. 432. (рос.)
|
Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|