Зарічанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лянцкорунь)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зарічанка
Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Чемеровецька селищна громада
Основні дані
Засноване 1410
Населення 929
Площа 2,745 км²
Густота населення 338,43 осіб/км²
Поштовий індекс 31652
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°53′17″ пн. ш. 26°22′32″ сх. д. / 48.88806° пн. ш. 26.37556° сх. д. / 48.88806; 26.37556Координати: 48°53′17″ пн. ш. 26°22′32″ сх. д. / 48.88806° пн. ш. 26.37556° сх. д. / 48.88806; 26.37556
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Місцева влада
Адреса ради 31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт Чемерівці, вул. Центральна, 40
Карта
Зарічанка. Карта розташування: Україна
Зарічанка
Зарічанка
Зарічанка. Карта розташування: Хмельницька область
Зарічанка
Зарічанка
Мапа
Мапа

CMNS: Зарічанка у Вікісховищі

Заріча́нка (раніше Ходиківці, місто Лянцкорунь, містечко Лянскорунь пол. Lanckoron) — село в Україні, у Чемеровецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва[ред. | ред. код]

Початково в історичних документах поселення згадується як «Ходиківці». Перейшло у власність шляхетського роду Лянцкоронських і назване на їх честь у «Лянцкорунь». Нова комуністична назва села дана за місцем проживання людей, «зарічани» — «ті, що живуть за річкою».

Географія[ред. | ред. код]

Подільське село Зарічанка розкинулось на південному заході України, за 30 кілометрів від Кам’янця-Подільського. Селом протікають річки Летавка та Жванчик. Через село проходить автошлях регіонального значення Р48 Кам'янець-Подільський — Сатанів.

Клімат[ред. | ред. код]

Зарічанка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові масиви.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено поселення часу неоліту та кілька поселень черняхівської культури.

26 березня 1410 року король Владислав Ягайло дав привілей подільському воєводі Грицькові Кердейовичу (Кердею) на села Кормильча і Ходиківці (Зарічанка).[1] Пізніше поселення носило назву — місто Лянцкорунь. Друга згадка про Зарічанку датується 1493 роком. Тоді поселення називалося Ходиківці.

Церква Знесіння згадується в документах з 1732 року. В 1759 році при церкві діяла школа.

На початку XVIII століття Ходиківці шляхом подарунку перейшли до Лянцкоронських і перейменовані в Лянцкорунь (розмовне Яскорунь). Мало титул містечка. У XVIII столітті було дві уніатські церкви. З перетворенням цього поселення в містечко тут поселилося багато євреїв.

Синагога у Лянцкоруні відома з кінця XVII століття – початок XVIII століття, була дерев'яна.

Дерев'яна синагога
Національний банк репресованих
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

У січні 1756 року в Лянцкоруні заарештований Яків Франк разом зі своїми послідовниками.

1797 році поширилась чума, яка проникла разом купецькими товарами в Лянцкорунь. До кінця року епідемія стихла.

У XIX століття в містечку було п'ять синагоги. З 2356-ти жителів Лянцкоруні, 48,2 відсотки були євреями. Така кількість осіб цієї нації, що споконвіків займалась лихварством та ремісничим виробництвом змусила в прямому значені цього слова економічно піднестися містечку. Євреям належав пивоварний завод, водяний млин, аптека, що була єдиною в окрузі, станова квартира, ремісничі лавки.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

З 7 березня 1923 по 4 грудня 1928 років - центр Лянцкорунського району Кам'янецької округи.

У 1926 році було засновано єврейську сільраду, існував єврейський народний суд.

В 19321933 селяни села пережили сталінський голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу». Так, 7 грудня 1937 року заарештований Федорович Остап, а згідно з постановою наркома НКВС розстріляний у місті Кам’янець-Подільський в 1938 році.

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 7 березня 1946 року - Лянцкорунь перейменували на Зарічанку, через польське походження історичної назви.[2] Комуністична влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми.[3]

З 1991 року в складі незалежної України.

9 червня 2016 року Антоній у Зарічанці освятив храм на честь Вознесіння Господнього.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[5]

До наших днів зберігся старий млин і, зі слів місцевих, залишки поміщицької садиби, де зараз дитячий садок.

Населення[ред. | ред. код]

У 1847 року Лянцкоруні проживало 939 євреїв, 1897 року їх чисельність становила 50 % від населення.

1927 року — 1638 євреїв, що становило 95 % населення поселення.

Тепер населення становить 929 осіб.

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 98,82 %
російська 0,97 %
білоруська 0,11 %
молдовська 0,11 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Проживали, перебували[ред. | ред. код]

  • Кердейович Грицько — руський (український) боярин з роду Кирдеєвичів, власник села.
  • Стефанців Володимир Миколайович (1974—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Юриняк Анатолій Богданович — український літературознавець, журналіст, редактор, молоді роки вчителював у місті Лянцкорунь.
  • Федорович Остап Іванович (1884—1938) — український селянин, проживав у селі Зарічанка, родом зі села Шманьківці. Заарештований 7 грудня 1937 р. (ст. 54-1, 54-11 КК УРСР). Згідно з постановою наркома НКВС і прокурора СРСР від 8 січня 1938 р. розстріляний у місті Кам’янець-Подільський 31 січня 1938 р. Реабілітований 30 травня 1989 року.
  • Свідзінський Володимир Юхимович — український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач, перебував певний час в Лянцкоруні.
  • Яків Франк — єврейський релігійний діяч XVIII століття, що проголосив себе Месією.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 16-17. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  2. Відомості Верховної Ради 1947. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022. 
  3. ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС. 
  4. ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»