Ляонін (авіаносець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ляонін
колишній «Варяг»
англ. Liaoning кит. 中国人民解放军海军辽宁舰
Varyag during refitting.jpg
«Ляонін» в порту Далянь. Липень 2011
Служба
Тип/клас авіаносець
Держава прапора КНР КНР
Належність Naval Ensign of the People's Republic of China.svg ВМС КНР
Верф Чорноморський суднобудівний завод, Миколаїв
Спущено на воду 25 листопада 1988
Введено в експлуатацію 25 вересня 2012
Статус в бойовому складі флоту
Параметри
Тоннаж стандартний — 53 050 т,
повний — 59 100 т
Довжина по ватерлінії 270 м
по злітній палубі — 304,5 м
Ширина по ватерлінії 38 м
по злітній палубі — 75 м
Осадка 10,5 м
Технічні дані
Силова установка За проектом — паротурбінна: 4 парові турбіни по 50000 к.с. (8 котлів)
Гвинти 4 гвинти
Швидкість повного ходу — 32 вузли
економічного ходу — 18 вузлів
Автономність плавання 8 000 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 45 діб
Екіпаж 1960 чол. (у тому числі 626 — авіагрупа)
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 2×12 РБУ (ASW)
Зенітне озброєння 3×18 ПУ ЗРК HQ-10 (ЗУР FL-3000N), 3×7 30-мм ЗАК Type 1130
Авіація до 30 літаків J-15,
до 24 вертольотів Z-8

Ляонін (англ. Liaoning кит. 中国人民解放军海军辽宁舰, також відомий як Ши Лан[1][2] англ. Shī Láng) — перший та єдиний авіаносець ВМС Китайської Народної Республіки. Недобудований на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві авіаносний крейсер проекту 1143.6 (шифр «Кречет», англ. Kuznetsov class за класифікацією НАТО) «Рига», а з 19 червня 1990 року — «Варяг», в ступені заводської готовності 67%[3] проданий Макао під розважальний центр. Добудований і модернізований на суднобудівному заводі в Даляні для ВМС НВАК. 25 вересня 2012 року включений до бойового складу ВМС Народно-визвольної армії Китаю як навчальний авіаносець[4]. Корабель отримав ім'я «Ляонін», за назвою китайської провінції, і бортовий номер 16.

Історія[ред.ред. код]

Початок будівництва і продаж[ред.ред. код]

Проект 1143.6, розроблений в Невському проектно-конструкторському бюро під керівництвом В. Ф. Анікієва був подальшим продовженням проекту 1143.5 (єдиний представник тавкр «Адмірал Кузнєцов»). 21 серпня 1985 року зарахований до списку кораблів ВМФ СРСР. 6 грудня 1985 року закладений на Чорноморському суднобудівному заводі (Миколаїв, Україна) (заводський № 106). Спущений на воду 25 листопада 1988 року. 1992 року, після розпаду СРСР, при 67% технічній готовності крейсера його будівництво припинили через відсутність фінансування як з боку України, так і Росії. Корабель законсервували.

Перша делегація КНР, яка цікавилася «Варягом», відвідала Чорноморський суднобудівний завод у березні 1994 року. Але міжнародний тендер на продаж корабля був оголошений лише 1 грудня 1997 року, коли Російська Федерація остаточно відмовилася від крейсера[5]. За результатами тендеру в березні 1998 року переможцем була оголошена фірма Agencia Turistica e Diversoes Chong Lot Limitada з португальської колонії Макао на півдні Китаю. За заявкою компанії покупця корабель призначався для використання в якості плавучого готелю і центру розваг[6]. «Варяг» проданий Фондом держмайна України за за $20 млн. Після передачі в грудні 1999 року Макао Китаю, корабель опинився під юрисдикцією КНР. разом з супутніми витратами купівля «Варяга» обійшлася Китаю в 30 млн доларів[5].

Перехід на Тихий океан і добудова[ред.ред. код]

Буксирування «Варяга» Чорноморськими протоками

Після продажу, поки тривали перемовини покупця з владами Туреччини щодо проходу Чорноморських проток, «Варяг» більше року залишався на Чорноморському суднобудівному заводі. Буксирування корабля розпочалося 14 червня 2000 року. Однак, у зв'язку з тим, що Туреччина не дала згоди на прохід Босфору, корабель ще 17 місяців перебував в Чорному морі — прохід проток розпочався лише 1 листопада 2001 року[5].

В ніч на 4 листопада «Варяг» зірвався з буксирних тросів під час шторму поблизу грецького острова Скірос і 14 годин безконтрольно дрейфував в Егейському морі при десятибальному штормі. Буксирування корабля до Китаю тривало 627 днів. В буксируванні брало участь 11 кораблів і суден. 20 січня 2002 року недобудований крейсер прибув до місця призначення — верфі військово-морської бази Далянь та був залишений біля набережної судноремонтного заводу, де в подальшому у 20052011 роках тривали роботи з його добудови і модернізації[5].

Протягом 2001–2004 років роботи на кораблі не проводились. У квітні-травні 2005 року «Ляонін» пройшов доковий ремонт в сухому доці. В жовтні проведене кренування корабля. 2008 року корабель був переміщений в інший док, де на нього була встановлена головна енергетична установка, електоренергетика та інше важке устаткування. До 2011 року авіаносець було оновлено: перебудована надбудова («острів»), демонтовані установки головного ударного комплексу, встановлені зенітно-ракетні комплекси і зенітна артилерія, відремонтовано польотну палубу і злітну смугу, встановлено сучасне радіоелектронне озброєння[7]. 10 серпня 2011 року навчальний авіаносець «Ляонін» вперше вийшов у море на ходові випробування[8]. Перший вихід в морі був коротким, потім корабель повернувся на суднобудівний завод для проведення монтажних і випробувальних робіт.

Порівняльна таблиця кораблебудівних елементів крейсера «Варяг» і авіаносця «Ляолін»
«Варяг»
USNWC Varyag01.jpg
«Ляолін»
Varyag during refitting.jpg
Тоннаж, т 59 500 59 100
Швидкість ходу, вуз. 29 32
Дальність палавння, миль 8 000 8 000
Екіпаж, чол. 1980 1960
Авіакрило 26 Су-27К, 24 Ка-27 30 J-15, 24 Z-8
Озброєння 12 ПУ ПКРК П-700 «Граніт-НК»,
2×2 ПУ ЗРК М-11 «Шторм»,
4×6 ПУ ЗРК «Кинжал»,
4×2 ЗРАК «Кортик»,
6×6 30-мм ЗАК АК-630,
2×10 РБУ-12000
3×18 ПУ ЗРК HQ-10 (ЗУР FL-3000N),
3×7 30-мм ЗАК Type 1130,
2×12 РБУ (ASW)

8 червня 2011 року начальник генерального штабу НВАК генерал Чен Бінгд вперше офіційно підтвердив, що корабель буде введений в склад флоту як авіаносець[9], одночасно підкресливши, що основним завданням корабля буде роль навчальної та експериментальною платформи для будівництва власних китайських авіаносців.

У квітні 2011 року Тайвань звинуватив КНР у намірах почати будувати власні авіаносці на базі креслень крейсера «Варяг», а сам корабель ввести до складу ВМС Китаю. Це підтверджує й уведення в експлуатацію в КНР полігону для пілотів палубної авіації, який є точною копією авіаносця, придбаного в України[10].

25 вересня 2012 року авіаносець офіційно прийнятий до складу ВМС НВАК під ім'ям «Ляонін» і бортовим номером 16. 25 листопада 2012 року на палубу авіаносця «Ляонін» була вперше здійснена успішна посадка реактивного літака Shenyang J-15[11]. Два літака J-15 піднялись у повітря з наземного аеродрому, здійснили посадку та зліт з палуби корабля. Подія транслювалась по телебаченню, громадськості були продемонстровані детальні цифрові фото. Однак, деякі спостерігачі вважають, що насправді випробування відбулись ще 19 листопада, а затримка з оприлюдненням їхніх результатів пояснюються високими ризиками. Досі на борту авіаносця проводились навчальні злет і посадка гелікоптерів Changhe Z-8 та відпрацьовувався захід на посадку літаків J-15[12].

На початку січня 2014 року були завершені випробування авіаносця під час навчань в Південно-Китайському морі. За даними джерела в китайському Військово-морському флоті, авіаносець проходив комплексні випробування бойових систем корабля протягом 37 днів і тести «досягли очікуваних цілей». Навчання проходили в районі острова Хайнань на півдні Китаю. Під час навчань 5 грудня стався інцидент, який ледь не призвів до зіткнення китайського коробля супроводу, який брав участь у випробуваннях, з американським бойовим кораблем, що йшов неподалік від «Ляоніна»[13].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Naval Air: Hull Number 16 Replaces Shi Lang 4.09.2012 (англ.)
  2. У Китаю нарешті з'явився свій авіаносець — колишній український «Варяг». ТСН. 24.09.2012
  3. С. Грабовський. Чи залишиться в Україні флот? Український тиждень. 9.04.2011
  4. Ольга Танасійчук (25 вересня 2012). «Міноборони Китаю підтвердило прийняття на озброєння першого авіаносця». УкрІнформ. Процитовано 25 вересня 2012. 
  5. а б в г Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев: Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0
  6. В. Скобельський. «Врагу не сдается наш гордый „варяг“…» Голос України. 8.09.2011
  7. Завдяки наївності України в Китаю з'явиться новий авіаносець. Сайт «Про гроші»
  8. Перший китайський авіаносець вийшов у море УНІАН, 10.08.2011
  9. BBC News — China aircraft carrier confirmed by general (англ.)
  10. Україна викувала авіанесучу потугу Китаю. Агентство стратегічних досліджень. 19.04.2011.
  11. «У Китаї посадили копію реактивного Су-33 на авіаносний крейсер із України». УкрІнформ. 2012-11-25. Архів оригіналу за 2013-06-27. 
  12. Robert Foster China commences carrier flight trials // Jane's Defense Weekly, (5 грудня 2012) С. 5.
  13. «Китай завершив випробування свого єдиного авіаносця, купленого в 1998 році в України». Дзеркало Тижня. 2 січня 2014. 

Література[ред.ред. код]

  • Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев: Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0
  • Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев: Атолл, 2003. — 544 с. с. — ISBN 966-7726-69-X
  • Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М.: ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — М.: Попурри, 2003. — 576 с. — ISBN 985-438-979-0