Ляпіс (речовина)

Ля́піс — тверда суміш нітрату срібла AgNO₃ і нітрату калію KNO₃. Використовується в медицині (ляпісний олівець) для припікання ранок. Використовується також у гомеопатії.

З історії

Вперше ляпіс застосували лікарі Ян-Баптист ван Гельмонт (1579—1644) і Франциск де ла Бое Сільвій (1614—1672), які навчилися отримувати нітрат срібла взаємодією металу з азотною кислотою. При цьому протікає реакція:

Ag + 2HNO₃ = AgNO₃ + NO₂ + H₂O.

Тоді-то і було виявлено, що дотик до кристалів отриманої срібної солі не проходить безслідно: на шкірі залишаються чорні плями, а при тривалому контакті — глибокі опіки. Пекельний камінь, строго кажучи, не чистий нітрат срібла, а його сплав з нітратом калія, іноді відлитий у вигляді паличок — ляпісного олівця.

Ляпіс застосовується з давніх пір. Лікувальна дія нітрату срібла полягає в придушенні життєдіяльності мікроорганізмів[1]; у невеликих концентраціях він діє як протизапальний і терпкий засіб, а концентровані розчини, як і кристали AgNO3, припікають живі тканини.

Посилання

Аптечные старожилы (рос.)