Ляшко Олег Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Валерійович Ляшко
Maidan Kiev 2014.04.13 12-09.JPG
Олег Ляшко на Майдані Незалежності у квітні 2014
Народився 3 грудня 1972(1972-12-03) (41 рік)
УРСР Чернігів, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Партія Радикальна Партія Олега Ляшка
Дружина Сайранен Росіта Олександрівна (т.з. цивільний шлюб)
Діти дочка Владислава
Сторінка в інтернеті Офіційна сторінка
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Блок Юлії Тимошенко 26 березня 2006 12 червня 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Блок Юлії Тимошенко 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Радикальна партія Олега Ляшка 12 грудня 2012

Оле́г Вале́рійович Ляшко́ (* 3 грудня 1972, Чернігів, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України, журналіст. Лідер Радикальної партії Олега Ляшка.[1]

Біографічні відомості

Народився в Чернігові. Навчався в школі-інтернаті. На літо материн брат Василь Павлович та його жінка Галина Іванівна забирали Олега до себе, в село Лизівку на Білокуракинщині (Луганська область).[2]

У 1998 закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

У 2013 році також закінчив Київський Університет Тараса Шевченка за фахом «міжнародній бізнес».

Одружений, має доньку[3].

Кар'єра

Розпочав трудовий шлях скотарем колгоспу «Прогрес» села Лизівка, нині Білокуракинського району Луганської області.[4]

19901992 — кореспондент, завідувач відділом редакції газети «Молода гвардія» (Київ).

19921995 — редактор газети «Комерційні вісті» Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України.

19951996 — редактор додатка «Політика» газети «Правда України».

З серпня 1996-го — головний редактор газети «Політика». У 1999 році видання було закрито рішенням Московського райсуду Києва «за розголошення державної таємниці».

20002006 — головний редактор газети «Свобода» (ЗАТ "Редакція газети «Політика»).

Політичні погляди

Ляшко позиціював себе як опозиційний до режиму Януковича радикальний політик, однак ведучий програми Шустер Live Савік Шустер заявив 29 грудня 2013 року, що Олег Ляшко в ефірі «Шустер Live» неодноразово подавався на запрошення адміністрації президента Віктора Януковича[5].

Був членом фракції БЮТ, 19 жовтня 2010 року був виключений з фракції БЮТ «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України».

Значна частина українських політологів і журналістів скептично оцінюють щирість політичних поглядів Олега Ляшка, розглядаючи Радикальну партію і самого Олега Ляшко, як особливий політичний проект Сергія Льовочкіна[6], вказуючи на «розкрутку» Олега Ляшка підконтрольним каналом «Інтер» і наявністю в партійному списку Радикальної партії осіб, пов'язаних з іменами Льовочкіна, Фірташа, Хорошковского і Черновецького.

Політична діяльність

Підтримка Ляшка на виборах Президента України 2014.

На парламентських виборах 2002 року намагався отримати депутатський мандат в столичному окрузі № 217. Отримав третій результат.

20062007 — народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 26 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради Комітету ВР з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.

20072012 — народний депутат України VI скликання від БЮТ (№ 29 у списку). Заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування можливих фактів порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом. 19 жовтня 2010 року був виключений з фракції БЮТ «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет Міністрів та регламент Верховної Ради України»[7]. Цій події передував скандал з оприлюдненням відео допиту людини схожої на Олега Ляшка 15 вересня 1993 року, на якому особа зізнається слідчому, що вступала в гомосексуальні стосунки з високопоставленим чиновником на ім'я Борис в обмін на допомогу у вирішенні особистих питань[8][9][10].

З грудня 2012 — народний депутат України VII скликання, пройшов до парламенту по одномандатному округу № 208 у Чернігівській області (висуванцем Радикальної партії Олега Ляшка). Заступник голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності. Позафракційний.

У лютому 2014 Олег Ляшко заявив, що буде балотуватися у Президенти України.[11] На позачергових виборах 25 травня 2014 року Ляшко, як єдиний кандидат Радикальної партії, одержав 8,32% голосів, зайнявши третє місце в країні. Третій рейтинг лідера Радикальної партії Олега Ляшка був названий пресою «однією з головних несподіванок президентських виборів в Україні».[12]

Олег Ляшко вважає, що Україна має розірвати дипломатичні стосунки з Росією і зареєстрував відповідний законопроект у Верховній Раді.[13][14]


Українсько-російська війна 2014 року

8 березня 2014 року відвідав Крим, але був заблокований на виході з аеропорту представниками російських сепаратистів.

У ніч з 9 на 10 березня 2014 викрав проросійського сепаратиста депутата Луганської обласної ради Арсена Клінчаєва. Процес супроводжувався побиттям і зйомкою[15][16].

17 березня 2014 року вніс законопроект, у якому пропонувалося вважати учасників «сепаратистських мітингів за приєднання до Росії», а також тих, хто перешкоджає руху військових та військової техніки, — зрадниками і посібниками окупантів. На час «військової агресії» до зрадників, диверсантів, вбивць, мародерів, дезертирів і шпигунів пропонується застосовувати смертну кару. Законопроект передбачає розрив дипломатичних відносин і введення візового режиму з Росією, денонсування угод, заборона КПУ і Партії регіонів, заклик до ЄС заборонити в'їзд мешканців Криму з російськими паспортами та інші заходи[17][18].

З 6 травня 2014 року бере участь у маріупольських зіткненнях, перед цим, 5 травня, записав відеозвернення до українців. 11 травня 2014 року з'явилися повідомлення про те, що Ляшко затриманий ополченцями Донбасу[19][20][21]. Пізніше ця інформація була спростована[22].

23 травня 2014 року учасники батальйону Ляшка напали на будівлю міської ради у Торезі, де знаходилися прихильники Донецької народної республіки, і вбили як мінімум двох людей[23].

6 червня 2014 року видворив з будівлі Верховної Ради російську знімальну групу ВДТРК.

19 червня 2014 року облили зеленкою у Львові з криками «Ганьба!»

Конфлікт з Коломойським

6 жовтня 2014 року Олег Ляшко звинуватив дніпропетровського губернатора І. Коломойського в доведенні до інфаркту його матері. Про це він написав на своїй сторінці в «Facebook».

Ляшко сказав, що він готовий терпіти брехню про себе з боку Коломойського, але не про свою сім'ю. «Коли він взявся за мою маму, за мою дитину з дружиною-я цього не пробачу. Якщо не дай Бог, Беня, з моєю мамою те станеться, я тебе дістану з — під землі і уб'ю» ,-написав Ляшко.

Законодавчі ініціативи

Автор Проекту Постанови щодо першочергових заходів у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, де прописана низка заходів, спрямованих на збереження територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України[24][25].

Кримська криза

8 березня 2014 народний депутат Олег Ляшко прилетів до Криму для підтримки місцевого населення, яке виступає за єдність України.[26][27]

Скандали

Судові

Олег Ляшко неодноразово мав справу з українськими судами. Про перший серйозний досвід такого роду різні джерела повідомляють без прив'язки до журналістської діяльності. У 1994-му його заарештували і в тому ж році судили за кількома статтями КК України — в тому числі, за розкрадання державного та колективного майна у великих розмірах, самовільне присвоєння влади і т. д. Вирок — шість років з конфіскацією майна. Через рік був звільнений за амністією, а в 1998-му судимість було достроково погашено.

У 2001 році О. Ляшко був засуджений умовно вже за професійну діяльність. Кілька його матеріалів кінця 1990-х про колишнього в. о. віце-прем'єра Василя Дурдинця вітчизняна Феміда визнала наклепом. А в серпні Європейський суд з прав людини в Страсбурзі у справі «Ляшко проти України» віддав перевагу першому, визнавши ущемлення права журналіста на свободу слова. Власне, і в політику Ляшко потрапив, позиціонуючи себе журналістом-розслідувачем, борцем за свободу слова й проти корупції та свавілля чиновників.[28]

У розпал «коаліціади-2006», будучи вже нардепом, Олег Ляшко заявив про те, що хтось передав йому можливі докази про дачу хабара у розмірі 300 млн доларів лідеру Соцпартії Олександру Морозу за входження СПУ в коаліцію з Партією регіонів.[29][30] Пізніше суд за позовом спікера парламенту визнав розповсюджені «бютівцем» відомості недостовірними і зобов'язав їх спростувати. У жовтні 2006 року Печерський суд зобов'язав Олега Ляшка публічно вибачитись перед першим віце-прем'єр міністром Андрієм Клюєвим за розповсюдження недостовірної інформації про підкуп народних депутатів.[31]

У вересні 2012 року Олег Ляшко подав до суду на інтернет-видання IPress.ua — за поширення «недостовірних та наклепних відомостей»[32]. Йшлося про перепублікацію iPress.ua у рубриці «Блогосфера» запису політтехнолога Сергія Гайдая на сторінці останнього у соціальній мережі Facebook. Зокрема, Радикальна партія Олега Ляшка у записі політтехнолога характеризується як «дорога політтехнологічна зброя, а фінансування цього проекту відбувається за згодою влади». Сам Гайдай на своїй сторінці у Facebook заявив, що Олег Ляшко обматюкав його за цей запис[33].

На думку політика, перепублікація матеріалу «порочить, ганьбить гідність, честь та ділову репутацію народного депутата України та особи, яка зареєстрована як кандидат у народні депутати України». Ляшко вимагав від видання спростувати «недостовірну інформацію», публічно вибачитися та вилучити з веб-сайту згадану публікацію. Сума позову — символічна 1 гривня. Про подальший перебіг справи не повідомлялося.

7 вересня у студії програми Савіка Шустер, Олег Ляшко назвав регіоналку Інну Богословську «чорноротою відьмою» та «брехухою», після чого Богословська подала на Ляшка до суду[34][35].

У лютому 2014 року зарештований екс-депутат Ігор Марков заявив про намір подати судовий позов на Олега Ляшка за те, що останній звинуватив його в причетності до убивства Максима Чайки та співпраці з ФСБ Росії.[36]

13 травня 2014 року стало відомо, що в Криму розпочато дослідчу перевірку за фактом передбачуваної спроби Ляшко вивезти до Туреччини двох вихованців ялтинського інтернату[37].

Бійки у Верховній Раді

18 травня 2011 у сесійній залі Верховної Ради вчинив бійку з Першим заступником Голови Верховної Ради Адамом Мартинюком.

Гей-скандал

5 жовтня 2010 року в Інтернеті з'явилося відео 17-річної давнини, де Ляшко розповідає слідчому прокуратури про свій гомосексуальний зв'язок з високопоставленим чиновником, якого він називає Боря. Сам Ляшко спростував достовірність запису у письмовій заяві, назвавши її «фальшивкою», сфабрикованою завдяки «технічному прогресу» і «чудесам» монтажу. «Зараз я з'ясовую, кому вигідна ця фальшивка, і вже звернувся до Генеральної прокуратури з проханням розібратися, хто автор цього відео», — сказав він газеті. У прес-службі Генпрокуратури України (ГПУ) підтвердили, що Ляшко звернувся до них із заявою. За інформацією газети, Ляшко особисто приніс до ГПУ заяву, в якій просить перевірити достовірність відеофрагментів, а також пояснити, яким чином вони потрапили у ЗМІ.[38][39].

Слідчий Олег Матвєєв, який вів допит Ляшка на відео, нині працює заступником голови ДПАУ, підтвердив факт відеозапису:

Це відео було в матеріалах слідства. Тоді щодо Ляшка Олега Валерійовича прокуратурою Києва розслідувалася кримінальна справа про шахрайство в особливо великих розмірах. Він отримав 5 років, відбув менше половини і звільнений умовно-достроково.

На питання: «яким чином орієнтація Ляшка відноситься до предмету розслідування?», Олег Матвєєв відповів: «У Ляшка судимість погашена і розголошувати якісь факти некоректно. Не припускаю, хто це міг зробити. Тоді справа розслідувалася як звичайна рядова»[40].

Рейтинги

У 2006 році в списку найбільш молодих і перспективних українських політиків журналу «Фокус» був удостоєний 20-го місця. На думку видання, перспективність обумовлена тим, що Олег Ляшко «входить до числа найактивніших представників однієї з найвпливовіших фракцій у парламенті».

Олег Ляшко є одним з найпопулярніших українських користувачів соціальної мережі Facebook. Станом на 4 липня 2014 року, кількість підписників на його сторінку становила 157 тис.[41]

Хобі

Риболовля. Нумізматика. Колекціонування ікон, вишиванок, ароматизованих свічок. Олег Ляшко також колекціонує вила, які йому дарують люди[42].

Музика:

Критика

Значна частина українських політологів і журналістів зазначають, що Радикальна партія, як і сам Олег Ляшко, є політичним проектом Сергія Льовочкіна[43][44]

Факти

Примітки

  1. Олег Ляшко йде на посаду президента
  2. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=710478029020797&set=a.203186263083312.51090.100001758206922&type=1&theater
  3. Дружина Ляшка: Жарти про його орієнтацію не смішні
  4. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=710478029020797&set=a.203186263083312.51090.100001758206922&type=1&theater
  5. Шустер: Штат звільнено, контракту з Інтером немає, я — не журналіст
  6. Політтехнолог: проект «Ляшко» — тонкий і розсудливий задум
  7. БЮТ выгнал Ляшко и Осыку.
  8. Бютівець Ляшко опинився у центрі гей-скандалу (відео) — ТСН.ua
  9. Відео слідчого допиту людини схожої на Ляшка Олега Валерійовича.
  10. Скандальне зізнання: Ляшко розповів про секс з чоловіком.
  11. Ляшко зібрався йти у президенти
  12. З грязі в князі: як Ляшко став третім політиком країни // КорреспонденТ.net. — 2014. — 26 травня.
  13. Олег Ляшко зареєстрував законопроект про розрив дипломатичних відносин із Росією
  14. Україна має розірвати дипломатичні стосунки з Росією — О.Ляшко
  15. Клінчаєв після ночі з Ляшко: наступного разу він отримає кулю у чоло
  16. Ляшко в Луганську затримав лідера проросійської організації
  17. Офіційний портал Верховної Ради України
  18. У Верховній раді пропонують страчувати учасників проросійських мітингів. Мир 24.
  19. ПОГЛЯД / У Луганську оголосили про затримання Ляшка у Маріуполі
  20. [http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/05/11/7024997/ Під Маріуполем терористи взяли в полон Олега Ляшка | Українська правда
  21. Нардеп Ляшко узятий в полон у Маріуполі — МК
  22. «Кандидат в президенты Украины Ляшко опроверг сообщения о своем захвате». rosbalt.ru. 2014-05-11. Процитовано 2014-05-11. 
  23. Ляшко заявляє про звільнення від сепаратистів міськвиконкому у Торезі
  24. Офіційний портал Верховної Ради України
  25. В Верховной раде предлагают казнить участников пророссийских митингов. Мир 24.
  26. Більшість кримчан вважає, що Київ кинув їх напризволяще, — Ляшко
  27. Ляшко став «заручником» в аеропорту Сімферополя
  28. Ляшко Олег Валерьевич
  29. Мороз обіцяє роздати 300 мільйонів
  30. Олександр Мороз
  31. Ляшко должен публично попросить прощения у Клюева
  32. Олег Ляшко судиться з iPress.ua (документ)
  33. Ляшко обматюкав політтехнолога
  34. Ляшко обізвав Богословську відьмою, а вона подала до суду
  35. Ляшко прийшов до Шустера з вилами і обізвав Богословську «чорноротою відьмою»
  36. Марков подает в суд на Олега Ляшко
  37. У Криму проводять перевірку стосовно депутата Ради Ляшко про спробу вивозу дітей до Туреччини
  38. «Гей-скандалом з Ляшком б'ють по БЮТу, вважає Шкіль», newsru.ua
  39. «Бютівець Ляшко опинився у центрі гей-скандалу (відео)», Телевізійна служба новин України tsn.ua
  40. «Вибори стартували — зустрічайте компромат», «Газета по-киевски», Леонід ШВЕЦЬ, Наталія МЕЛЕЩУК, Андрій ТКАЧ
  41. Рейтинг українських користувачів Facebook
  42. Если бы не политика, Ляшко пас бы коров в селе
  43. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок 18august не вказаний текст
  44. Політтехнолог: проект «Ляшко» — тонкий і розсудливий задум
  45. На честь Ляшка назвали вулицю (фото)
  46. Ляшко намагався провести корову до Ради
  47. Привиди, скандалісти і тушки — обличчя українського парламенту
  48. Новый скандал в «Жулянах»: Ляшко с вилами не пустили в самолет
  49. Продавцы имиджа. Кто ведет выборные кампании ведущих партий-2014 http://news.liga.net/articles/politics/3765417-prodavtsy_imidzha_kto_vedet_vybornye_kampanii_vedushchikh_partiy_2014.htm

Посилання