Лєзін Олексій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лєзін Олексій Володимирович Boxing pictogram.svg
Загальна інформація
Громадянство Росія Росія
Дата народження 27 лютого 1973(1973-02-27) (41 рік)
Місце народження смт Енергетик, Оренбурзька область, СРСР СРСР
Місце проживання Ульяновськ, Росія Росія

Лєзін Олексій Володимирович (народився 27 лютого 1973, смт Енергетик, Оренбурзька область) — російський боксер-любитель, призер Олімпійських ігор, переможець Ігор доброї волі 1994 року, чемпіон світу з боксу серед любителів і трьохкратний чемпіон Європи.

Не дивлячись на видатні успіхи в любительській кар’єрі, ніколи не починав професійну. Свій останній бій провів в 2004 році і в 2005 році оголосив про відхід зі спорту, на той момент він працював головним інженером із підприємств в рідному Ульяновську.[1]

Олексію Лєзіну присвоєна медаль ордену «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня указом Президента РФ № 650 від 21 травня 2007 року.[2]

Відомі противники[ред.ред. код]

Серед переможених противників Лєзіна по рингу були майбутні чемпіони-професіонали:

  • Володимир Кличко — перемога над Володимиром у фіналі чемпіонаті Європи 1996 року, і поразку від нього у полуфіналі Олімпійських Ігор 1996 року в Атланті
  • Віталій Кличко — перемога над Віталієм у фіналі чемпіонату світу 1995 року, і поразку від нього у фіналі Чемпіонату світу з боксу серед військовослужбовців того ж року
  • Микола Валуєв — перемога над Валуєвим у полуфіналі Ігор доброї волі у Санкт-Петербурзі (1994)[3]
  • Рубакалба Алексіс — програш від Рубакалба А. нокаутом у чвертьфіналі чемпіонату Світу 1997 року в Будапешті.
  • Одлі Харрісон — програш від Харрісона на Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї.

Примітки[ред.ред. код]