Ліберально-демократична партія Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Політична партія «Ліберально-демократична партія Росії» (ЛДПР) — праворадикальна політична партія в Російській Федерації. Створена 13 грудня 1989 року. Головою партії є Жириновський Володимир Вольфович.

Історія[ред.ред. код]

Дивись також: ЛДПСС

Ліберально-демократична партія Росії[ред.ред. код]

На перших думських виборах нової Росії 12 грудня 1993 а ЛДПР зайняла перше місце, отримавши 22,92% голосів виборців і 64 мандата.

  • 1995 — 11,18% голосів і 51 місце на виборах Держдуми.
  • 1996 — кандидат від ЛДПР в президенти В. Жириновський зайняв п'яте місце з 5,70% голосів.
  • 1999 — 5,98% голосів і 17 місць на виборах Держдуми (як «Блок Жириновського »).
  • 2000 — кандидат від ЛДПР в президенти В. Жириновський зайняв п'яте місце з 2,70% голосів.
  • 2003 — 11,45% голосів і 36 місць на виборах Держдуми.
  • 2004 — кандидат від ЛДПР в президенти О. Малишкін зайняв п'яте місце з 2,02% голосів.
  • 2007 — 8,14% голосів і 40 місць на виборах Держдуми.
  • 2008 — кандидат від ЛДПР в президенти В. Жириновський зайняв третє місце з 9,35% голосів.

Представництво Ліберально-демократичної партії Росії на різних рівнях влади в 2007-му році[ред.ред. код]

  • Депутати Державної Думи — 35 чоловік (у грудні в нове скликання обрано 40 представників партії);
  • Депутати Законодавчих Зборів суб'єктів Федерації — 146 осіб;
  • Вибрані Голови адміністрацій районів (міст) — 12 осіб;
  • Чиновники органів Державної влади суб'єктів Федерації — 27 осіб;
  • Чиновники органів влади місцевого самоврядування — 10 осіб;
  • Депутати Законодавчих Зборів обласних центрів і великих міст — 37 осіб;
  • Депутати муніципалітетів та особи, що заміняють виборні посади в органах місцевого самоврядування (МСУ) — 838 осіб.

ВСЬОГО:1105 чоловік

Ідеологія[ред.ред. код]

Стяг ЛДПР.

Згідно з офіційною програмою ЛДПР, партія виступає за лібералізм та демократію. ЛДПР категорично заперечує комуністичну ідеологію та марксизм в цілому. При цьому вважається, що головним виразником інтересів людей і суспільства є держава і що всі інтереси громадян повинні бути йому підпорядковані. Особиста свобода також визнається в тій мірі, в якій вона не входить у суперечність з державними і суспільними інтересами. Позиція ЛДПР по відношенню до корпоративної власності полягає в тому, що держава повинна здійснювати над нею жорсткий контроль. Незважаючи на свою назву, ЛДПР, як правило, описується як радикальна націоналістична партія.

Критика[ред.ред. код]

Згідно з точкою зору більшості політологів, ЛДПР є «партією однієї людини», а її програма не відповідає принципам ні лібералізму, ні ліберальної демократії. Навпаки, популістська ідеологія ЛДПР не носить системного характеру і близька до крайнього націоналізму і етатизму. Політологи також відзначають, що ЛДПР фактично не є опозиційною партією, а активно грає на боці влади. Так, на думку директора Алтайської школи політичних досліджень професора Юрія Чернишова, «Спецпроект ЛДПР» виконує для влади роль нейтралізатора протестного і маргінального електорату. Як вважає професор, Жириновський і його партія корисні владі ще й тому, що через нього вона може організовувати інформаційні акції на межі провокацій, зондувати суспільство, перевіряти, наскільки воно ще готове посунутися в бік авторитаризму.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]