Ліберасьйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ліберасьйон (фр. Libération — Звільнення, скорочено Libé) — наймолодша з трьох національних французьких газет, випускалася з 1973 під керівництвом Ж.-П. Сартра.

Історія[ред.ред. код]

Вихід газети планувався на 5 лютого 1973 року, але з технічних причин і через фінансові труднощі цього не сталося. Однак вона випускала «нульові» примірники, призначені накопичувати фонд за передплатою. Перший номер № 0 вийшов 22 лютого 1973, а № 1 — 18 квітня того ж року. У той час це був лише один аркуш. Розглядаючи випуски газети від травня 1968 року і під час студентських бунтів 60-х рр.., можна помітити, що газета дотримувалася крайніх лівих поглядів.

70-ті роки[ред.ред. код]

Газета завжди дотримувалася іміджу баламута. Вона була заснована в 1973 р, але своїм народженням зобов'язана «події» 1968, коли на вулиці вийшли радикально налаштовані студенти і робітники, щоб заявити про свой політичний протест, і хвилювання переросли в революцію, яка викликала розкол французького суспільства. Це був час барикад, появи нової молодіжної культури та перегляду традиційних цінностей.

Не багато є на світі газет таблоїдного формату, які створені великими філософами. А ось рушійною силою, що стоїть за Liberation, був не хто інший, як Жан-Поль Сартр - письменник і мислитель, засновник філософії екзистенціалізму. Відчуваючи гостру потребу в платформі для своїх політичних поглядів, Сартр захоплювався й іншими «ізмами», особливо «комунізмом». Протягом усього життя він намагався займатися журналістикою: в 1945 р разом зі своєю коханою Сімоною де Бовуар заснував журнал Les Temps Modernes, наприкінці 40-х рр. писав статті для

Le Figaro і нині неіснуючої газети Combat. Коли 1960-і рр. з їх бурями, виплесками енергії і хаосом підійшли до кінця, Сартр побачив, що ті цінності, які він намагався проповідувати протягом 20 років, починають все сильніше опановуватися новим поколінням.

У 1970 р Ж.-П. Сартр заснував газетне агентство Liberation, запозичивши назву в одного з інформаційних листків руху Опору. Незабаром народилася і газета з тією ж назвою. За гіркою іронією долі, незабаром після 22 травня 1973 - дня народження газети Liberation, - Ж.-П. Сартр переніс важкий інсульт. Він уже не міг писати і був змушений залишити пост виконавчого директора. Але газета продовжувала стрімко розвиватися,і в кінці 70-х рр. її тираж складав більше 30 тис.

Ж.-П. Сартр пояснює: «Такий стан справ в газетному світі Франції, яке ми маємо сьогодні, сформувалося в значній мірі після війни. Звичайно ж, і до 1944 р в країні було безліч газет, але більша частина їх співпрацювала з нацистами, тому вони змушені були закритися. На сцену вийшло нове покоління журналістів та менеджерів, і вони стали створювати газети з нуля. Потім був довгий період затишшя, аж до 60-х - початку 70-х рр., коли студенти і прихильники рішучих заходів стали випускати свої газети. З тих газет вижила лише одна - Liberation».

Природно виникає питання: «Чому?» Як вважає Ж.-П. Сартр, багато в чому це справа випадку. «Всі великі газети народжуються в період великих соціальних змін, - говорить він. - У Франції перший такий період настав після звільнення країни, а другий - наприкінці 1960-х рр. Поворотним моментом став саме 1968. Змінювалося все: музика, культура, мода, мораль, а існуючі у Франції післявоєнні газети абсолютно не торкались цих тем: вони залишали їх журналам, хоча останні робили тільки частину необхідної роботи. Тоді цю частину роботи взяла на себе Liberation і стала робити її краще і професійніше інших. І звичайно, читачі відразу знайшлися: вони були вже тоді, коли газети ще не було ».

Ж.-П. Сартр каже, що позиціонування бренду було визначено вже в той час і більше не змінювалося. «Я завжди користуюся гаслом: «Газета для мінливого суспільства» - можливо, він трохи примітивний, але виражає той факт, що ми є газетою для людей, що прагнуть шукати істину, спростовувати догми і змінювати світ на краще».

У Франції Liberation вважають газетою лівого спрямування, хоча Ж.-П. Сартр стверджує, що політична позиція газети набагато складніше. Спадщина Ж.-П. Сартра, на його думку, вплинуло не стільки на політичні погляди газети, скільки на її ставлення до суспільства і політики. «Ми представляємо інтереси звичайних людей, тому й ставимося з недовірою до влади. Візьміть наших конкурентів - Le Monde і Le Figaro, - вони значно більшою мірою відповідають сподіванням правлячих кіл. А ми не довіряємо правлячим колам. Наші кореспонденти цілком можуть бути прихильниками тих чи інших політичних поглядів, але не належать до жодної політичної партії. Не важливо, хто стоїть при владі, ми в будь-якому випадку бачимо себе в опозіціі. Наші взаємини з лівим урядом були настільки ж непокірними, що і з правим. Ключовим словом для нас є слово «свобода». Свобода думки - ось чого ми слідуємо».

Liberation з'явилася на світ напередодні нової ери і підняла прапор альтернативної  культури якраз тоді, коли вона ставала домінуючою силою в суспільстві. Liberation стала у відомому сенсі частиною масової культури одночасно зі своїми читачами.

80-ті роки[ред.ред. код]

Аж до 80-х рр. тираж газети постійно зростав, хоча було ясно, що їй ніколи не наздогнати, більш впливових конкурентів у Франції і, звичайно ж, ніколи не зрівнятися з англійськими виданнями. Причиною були особливі читацькі звички французів. Попросту кажучи, французи не люблять свої національні газети.

По-перше, завдяки сильним позиціям профспілок друкарів і розповсюджувачів національні видання досить дорогі. Три основні французькі газети коштують від євро і вище. По-друге, у Франції працює не менше п'яти транслюючих новини радіостанцій - від напористої, оновлюючої інформацію кожні п'ятнадцять хвилин France Info до більш аналітичної Europe 1. До того ж регіональні газети набагато популярніші за загальнонаціональні. Найбільша регіональна газета - Ouest France - має тираж понад 764 тис. (Для порівняння: тираж провідної національной газети Le Monde всього 361 тис.). А якщо два ці видання не задовольнятимуть спрагу знань, читачі завжди зможуть звернутися до будь-якого суспільно-політичному журналу. Серед найвпливовіших щотижневиків  можна назвати Le Nouvel Observateur, 'Express і Le Point. Ці джерела інформації зовсім не залишають простору для національних газет, які французи купують раз чи два на тиждень, якщо взагалі купують.

У 1981 р Ж.-П. Сартр і співробітники Liberation знайшли потенційний вихід із цього становища - вони стали видавати газету-журнал. Вони розробили «рецепт», відповідно до якого газета має фіксувати кожен день на одному з подій і надавати його всебічний і глибокий аналіз, уникаючи калейдоскопа заголовків і нагромадження коротких новин. Решта, зміст має включати різні коментаріі і проблемні статті, «погляд з кулуарів» світової політики, культури і мистецтва. Газета навіть розміщує на обкладинці фотографію або ілюстрацію, як це роблять журнали.

Застосувавши стандарти журналу до таблоїду, Liberation вельми досягла успіху, виділяючись серед своїх конкурентів у тому числі і більш зручним форматом. Фотографії на обкладинці стали більш помітними і привабливими, а нариси про видатних політиків, діячів шоу-бізнесу та літератури, які публікуються на останній сторінці газети більш яскравими: це відмінна риса французької журналістики.

Газета Ліберасьйон дещо змінилася після того, як над групою взяв контроль Джером Сейду: з'явилася ієрархія зарплат, рекламні анонси; втручання у власний капітал зовнішніх інтересів змінило діяльність видання. Однак газета зберегла свій голос свободу, різкі заголовки. Вона дбала про те, щоб зруйнувати одноманітність традиційного інформування, здивувати читача, дати йому слово, можливість виражатися зовсім вільно. Ліберасьйон не забуває про посмішку і гумор, тоді як аналіз серйозних сюжетів завжди професійний і ґрунтується на документальній базі, — що і дозволяє газеті залучити й утримати молодого читача. Останнім часом газета виходила накладом 118 000 примірників (2010); станом на 2013 рік тираж становив 105 813 екземплярів. Вартість примірника - 1,70 євро.

Поява класу "Бобо"[ред.ред. код]

Перетворення Liberation з памфлету альтернативної культури в космополітичний журнал-хроніку йшло одночасно з еволюцією його читацької аудиторії. Бунтарі 1968 і їх талановите і творче потомство далекі від думки жбурляти цеглини і нападати на поліцейських. Вони стали тепер дизайнерами одягу і машин або архітекторами, а можливо, працюють в рекламі та ЗМІ. Вони перетворилися в таку соціодемографіну групу, яку французькі ЗМІ називають «бобо» (BOBOS, bourgeois bohemian (фр.) - Буржуазна богема.). У них є власність і сім'ї, вони спроможні, підтримують ідеї сталого економічного розвитку та захисту навколишнього середовища. І саме вони становлять цільову аудиторію Liberation.

Проблема лише в тому, що їх мало, і вони не кожен день купують Liberation. Але Ж.-П. Сартр каже: «Оскільки ми славимося глибоким аналізом і освітленням найбільш великих і важливих подій, тиражі газети залежать від значущості події: наприклад, після 11 вересня або президентських виборів 2002 вони різко зросли».

Так, під час виборів, отримавши малу кількість голосів у першому раунді, тодішній президент країни Жак Ширак виявився у другому і вирішальному раунді обличчям до обличчя з лідером партії Національний фронт Жан-Марі Ле Пеном. Вкрай правий політик Ле Пен для читача Liberation був найстрашнішим кошмаром, тому газета вийшла з повністю чорною обкладинкою, на якій єдиним словом було біле «НІ». У цей день на демонстраціях, виступаючи проти Ле Пена, багато людей несли цей номер як прапор. На наступний день на першій сторінці газети з'явилося одне лише слово «ТАК», немов заклик громадянам Франції голосувати за Ширака. А коли Ле Пен був, зрештою, переможений, перша сторінка газети видихнула «УФ!». Ці три дні і три газетних сторінки увійшли в історію нації.

Однак, незважаючи на короткостроковий підйом тиражу (номер з «НІ» на обкладинці розійшовся, за словами Ж.-П. Сартра, семисоттисячні тиражем), Liberation не вдалося сформувати аудиторію, яка купувала б газету щодня. А з наближенням 30-річного ювілею газети, її керівництво стало усвідомлювати, що Liberation потребує модернізації.

Девіз газети залишався більш-менш постійним з 1981 р. стояло завдання - завоювати нових читачів, не втрачаючи при цьому старих Люди, прихильні певних брендів, бояться змін, і газета не хотіла лякати нікого з читачів гучними заявами про капітальні реконструкції газети. Тому, перш ніж повністю позбутися старого вигляду, вони спочатку докорінно переробили дизайн і розширили тематику.

В результаті на світ з'явилася більш прониклива і менш сумбурна Liberation, із зручним змістом на першій смузі і чіткою системою покажчиків. Найважливішим нововведенням стала щоденна публікація двох аналітичних статей, замість однієї.

Бренд Liberation[ред.ред. код]

Ж.-П. Сартр погоджується з тим, що в наші дні, коли справа доходить до маркетинга газет, будь-яку проблему потрібно вирішувати не з наскоку, а поступово. До 2004 р друкованим ЗМІ заборонялося рекламувати себе на французьких телеканалах, оскільки вони розглядалися в якості конкуруючих засобів комунікації. Тепер газетам дозволяється рекламувати своє утримання на радіо, але тільки деякі можуть собі це дозволити.

«Родзинкою» кампанії, присвяченої 30-річному ювілею газети, став Альманах Liberation - подарункове ілюстроване видання, що показує останні 30 років історії Франції через призму газетних публікацій. Художником-оформлювачем цього альманаху був Олів'єро Тоскані - італійський геній, автор і розробник провокаційної реклами для колекцій одягу компанії Benetton. Альманах коштував 30 євро і складався з 7 розділів: люди, основна частина, думки, нова Франція, Земля, природа, вибір Liberation. Ці розділи були прямим відображенням основних рубрик газети.

За допомогою альманаху газеті вдалося ненав'язливо і тонко сприяти просуванню бренду Liberation. Ні в якому разі книга не була ні історією, ні рекламою газети, на її сторінках були надані виключно газетні матеріали тих років, супроводжувані ретельно підібраними ілюстраціями. Але та рекламна кампанія, яку вони проводили на радіо, а також на сторінках Liberation і в інших газетах, однозначно підкреслювала ідею, що Liberation еволюціонує разом із суспільством.

Коротко про бренд: Бренд: Liberation Заснований: 1973 Власник: Liberation SARL Тираж: 156 077 (Джерело: OJD) Ключові стратегії маркетингу: реклама на сторінках газети, стимулююча регулярне придбання, радіо, друк Розширення бренду: книги, останнім часом - Альманах Liberation Веб-сайт: Liberation.fr

Газета сьогодні[ред.ред. код]

Libération виходить на 36 сторінках, а її формат ще менше, ніж у Le Monde. Заголовок газети — чорно-білі літери на тлі червоного ромба. На відміну від Le Figaro і від Le Monde, вона друкує небагато тексту на першій смузі, яка на три чверті зайнята великою кольоровою фотографією, ліворуч від якої — менші фотографії з кольоровими заголовками різних шрифтів. Перші сторінки присвячені подіям, що сталися недавно (рубрика Події), далі йде рубрика Новітніх відкриттів, потім — міжнародні новини, потім політика, суспільство, економіка, мас-медіа, спорт, культура, метеопрогноз, телегід. Сторінки газети усіяні фотографіями і гумористичними малюнками, що допомагає зацікавити широкі соціальні кола, серед яких багато молоді.

Посилання[ред.ред. код]