Лівська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лівська мова
Flag of Livonia.svg лів. līvõ kēļ
Територія проживання лівів та поширення лівської мови в XII столітті (блакитний колір) і у наш час (синій колір)
Територія проживання лівів та поширення лівської мови в XII столітті (блакитний колір) і у наш час (синій колір)
Поширена в: Латвія Латвія
Регіон: північне узбережжя Курляндії
Носії: близько 20[1]
Місце: на межі зникнення
Класифікація: Уральська сім'я
Фіноугорські мови
Фіно-саамська група
Прибалтийсько-фінська підгрупа
Офіційний статус
Регулює: Лівський Фонд
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 немає
ISO 639-3 liv
SIL liv

Лі́вська мо́ва (līvõ kēļ, інша назва — rāndakēļ («прибережна мова») — мова лівів, належить до прибалтійсько-фінських мов фіно-угорської групи уральської мовної сім'ї. Вважається однією з автохтонних мов населення Латвії; наразі є вимираючою.

Лівська мова має два діалекти — курземський (північний) та східний — відземський (салацас). Найближчі споріднені мови — південні діалекти естонської, водська, карельська, вепська та фінська. Лівська мова справила значний вплив на розвиток латиської мови, зокрема, на її субстрат та на топоніміку курляндських населених пунктів.

Наголос у лівських словах завжди ставиться на перший склад.

Абетка[ред.ред. код]

Сучасна лівська абетка містить 45 літер, як естонських, так і латиських:

A a Ā ā Ä ä Ǟ ǟ B b D d Ḑ ḑ E e Ē ē F f G g
H h I i Ī ī J j K k L l Ļ ļ M m N n Ņ ņ O o
Ō ō Ȯ ȯ Ȱ ȱ Ö ö Ȫ ȫ Õ õ Ȭ ȭ P p R r Ŗ ŗ S s
Š š T t Ț ț U u Ū ū Y y Ȳ ȳ V v Z z Ž ž

Історія[ред.ред. код]

Лівська мова була одною з перших мов, що виділились із загальної прибалтійсько-фінської мовної основи на початку I тисячоліття н. е.. В часи Середньовіччя лівська була однією з найпоширеніших у Прибалтиці; у XII столітті нею розмовляло близько 30 тисяч чоловік.

Найперші письмові свідчення лівською мовою зустрічаються на межі XII-XIII століть в хроніках Генріха Латвійського та Саксона Граматика. Перший друкований лівський текст, що містився у збірках церковних пісень, датується 1525 роком.

В 1851 році на основі західних та східних говірок курляндського діалекту було створено літературну лівську мову з писемністю на основі латиниці. Перша граматика лівської мови була опублікована в 1861 році Андреасом Йоганном Шегреном та Фердинандом Йоганном Відеманом. Тогочасний правопис перебував під впливом німецької та латиської мов і відрізнявся від сучасної лівської орфографічної системи. Перша книга лівською — Євангеліє від Матвія — вийшла друком 1863 року під редакцією Ф. Й. Відемана. В 1912 році Е. Ваалгамаа переклав лівською «Малий Катехізис» Мартіна Лютера.

Здобуття Латвією незалежності сприяло лівському національному відродженню, що припало на 1930-ті роки. З 1923 року в школах Латвії факультативно викладалась лівська мова, випускались книги, календарі, підручники, художні твори лівських авторів (зокрема, Карлі Сталте). З 1931 року лівською мовою видавалась газета «Līvli» («Лів»).[2]

В 1938 році за сприяння урядів Фінляндії, Естонії та Угорщини було відкрито Центр лівської громади в селі Мазірбе (північна Курляндія) — неофіційній лівській столиці.

До середини XX століття лівською мовою все ще постійно розмовляло менше одної тисячі осіб, але в результаті радянської окупації кількість її носіїв скоротилась в десятки разів. Остання книга лівською вийшла в 1939 році. В часи СРСР від повного зникнення лівську мову врятували лише зусилля місцевих просвітників та естонських і фінських науковців.

У 1972 році в Латвії було створено лівський ансамбль «Liulist». В 1999 році у Ризі сформовано естонсько-лівський гурт «Tuļļi Lum» («Гарячий сніг»), що виконує пісні лівською мовою.

У 2005 році були затверджені правила лівської орфографії.[3] Нині вивчення мови практикується в університетах Латвії, Естонії та Фінляндії, зокрема, Ризькому1995 року) та Тартуському (1948).

Найстаршим носієм лівської мови є Крістінь Грізельда (народилась в 1910 році), що мешкає в Канаді.[4] В самій Латвії людей, для яких лівська мова є рідною, вже не залишилось, а нечисленна діаспора розпорошена по світу, що ускладнює системне вивчення мови.

Приклади[ред.ред. код]

Українська Лівська Естонська
Привіт! Tēriņtš! Tere!
Смачного! Jõvvõ sīemnaigõ! Jätku leiba!
Доброго ранку! Jõvā ūomõg! / Jõvvõ ūomõgt! Tere hommikust!
Гарного дня! Jõvā pǟva! / Jõvvõ päuvõ! Ilusat päeva!
Дякую! Tienū! Tänan!
З Новим роком! Vȯndzist Ūdāigastõ! Head Uut Aastat!
один ikš üks
два kakš kaks
три kuolm kolm
чотири nēļa neli
п'ять vīž viis
шість kūž kuus
сім seis seitse
вісім kōdõks kaheksa
дев'ять īdõks üheksa
десять kim kümme

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]