Лігатура (типографія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Форма і відбиток лігатури fi, шрифт Garamond, 12-й кегль

Лігатура в типографії (лат. ligatura від лат. ligo — зв'язую) — об’єднання знаків двох літер в один друкований символ для гармонійнішого вигляду шрифта в наборі[1].

Типові лігатури латинської абетки

Найпоширенішими лігатурами латинської абетки є «fl», «fi».

Знак амперсанда «&» також є видозміненою лігатурою символів «e» і «t» (від лат. et — і), що помітніше в курсивних варіантах цього символу.

В кирилиці лігатури використовують менше, зокрема в українській мові — лише в окремих жирних шрифтах для символів «ії» та «її». В сербській та македонській абетках існують літери Љ та Њ, які є лігатурами Л з Ь та Н з Ь відповідно.

Лігатура як художній прийом є дуже поширеним в логотипах.

Коли лігатурою двох окремих літер стало позначається певний звук, таку лігатуру називають диграфом чи диграммою. Наприклад, у французькій мові, часто вживається диграф œ.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Порівняйте написання слів offside (без лігатури) і oside (лігатура )

Джерела[ред.ред. код]