Лігдаміс (тиран Наксоса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лігдаміс (дав.-гр. Λύγδαμις), Лігдамід — тиран давньогрецького острова Наксос VI ст. до н. е..

Походив з аристократичного роду, але співчував вимогам демосу. Саме завдяки підтримці «низів» був обраний керівником держави (пританом або ж архонтом) і проводив політику в інтересах «демократичної» партії. Встановив тісні зв'язки з афінським тираном Пісістратом, допомігши тому у 546 р. до н. е. повернутися до влади[1]. Відсутністю Лігдаміса скористалися його супротивники, що позбавили влади його прихильників. Лігдаміс звернувся за допомогою до Афін. У 540 р. до н. е. на острів з військом висадився Пісістрат. У Наксосі була встановлена тиранія Лігдаміса.[2]. Надалі політика Лігдаміса була спрямована на зміцнення своєї влади і розширення впливу Наксоса на сусідні острови, зокрема Парос.

У 532 р. до н. е. Лігдаміс допоміг самоським заколотникам у встановленні тиранії Полікрата, і надалі підтримував Полікрата у його конфліктах з Мілетом і Лесбосом.[3] За прикладом союзника розпочав масштабне будівництво на Наксосі, зокрема спорудження величезного храму Аполлона, врешті-решт незавершеного.

У 525 р. до н. е. проти тиранів-спільників виступили спартанці. Щоправда, на Наксос були відправлені не вояки, а дипломати. Лігдаміс кілька разів відкладав побачення з ними, пояснивши врешті-решт, що заслаб. Здивовані посланці зазначили, що «приїхали не боротися з володарем, а розмовляти», проте так і залишили острів ні з чим[4].

За деякими даними спартанці таки усунули Лігдаміса від влади[5], але не всі історики вважають цю інформацію достовірною. Можливо, що тиранія була скасована внаслідок заколоту прихильників олігархії, або ж смерті Лігдаміса — в обох випадках мова може йти про 517 р. до н. е.[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pomeroy, Sarah B. (1998). Ancient Greece: a political, social and cultural history, с. 171
  2. Grant, Michael (1987). The Rise of The Greeks. Guild Publishing London. с. 185
  3. Grant, Michael (1987). The Rise of The Greeks. Guild Publishing London. с. 153
  4. Плутарх. Моралії, 236
  5. Плутарх. Моралії, 859
  6. Євсевій Кесарійський, I, 225