Лігеті Дьордь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дьордь Лігеті

Дьордь (Ґьорґь) Лігеті[1] (угор. Ligeti György 28 травня 1923 — 12 червня 2006, Відень) — австрійський композитор угорського походження, внучатий племінник скрипаля Леопольда Ауера.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Тирневені, Румунія, в сім'ї єврейських переселенців з Угорщини. В 1941 переїхав до Будапешту. В 1943 був заарештований і лише чудом уникнув участі свого батька й брата, загиблих в Освенцімі.

Після закінчення Другої світової війни він закінчив Будапештську консерваторію ім. Ференца Ліста. На початку 50-х — частково під впливом Бартока і Кодая — звернувся до фольклору. Після вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року Лігеті з дружиною втікають до Австрії. У Західній Європі зближується з композиторами-аванґардистами — Карлгайнцем Штокгаузеном і П'єром Булєзом і швидко стає одним з провідних майстрів європейського аванґарду.

У 1957-58 — співробітник Студії електронної музики в Кельні. У 1959-69 живе у Відні. У 1956-72 постійно викладає на Літніх курсах в Дармштадті.

З 1961 професор Королівської академії в Стокгольмі, бере участь в композиторських курсах в Мадриді (1961), Ессені (1963) і Більтовені (1962–1963). В подальшому викладає на курсах в Німеччині, Австрії, Голландії, Угорщині, країнах Скандинавії. В 1967 отримує австрійське громадянство. У 1969-73 роках живе у Відні і Берліні, а пізніше — в Гамбурзі. З 1972 по 1993 — професор композиції в Гамбурзькій консерваторії.

Вперше прославився в 1961 році оркестровою п'єсою «Атмосфери», яка пізніше увійшла як саундтрек до фільму «Космічна одіссея 2001 року» Стенлі Кубріка. В подальшому значного розголосу набула постановка його опери «Великий мрець» і виконання низки концертів для різних інструментів з оркестром, а також Реквієму.

За видатні заслуги в галузі музичного мистецтва Лігеті нагороджений медаллю Ґете, кільцем міста Відень. Він — почесний доктор Академій, Вищих музичних шкіл і Університетів у Відні, Гамбурзі, Мюнхені, Парижі. Вісімдесятиріччя композитора широко відзначається музикантами всього світу проведенням авторських фестивалів, концертів, випуском нових компакт-дисків.

Помер композитор 12 червня 2006 у Відні.

Творчість[ред.ред. код]

"Музика існує сама по собі, завдання композитора лише визначити рамки для її існування" (Лігеті).

Однією з головних проблем, що турбували Лігеті-композитора, була проблема поліфонії — взаємодії в одному творі різних мелодичних голосів. Лігеті вважається розробником т.зв. мікрополіфонії — особливої композиційної техніки поєднання великої кількості (зазвичай понад 10) самостійних мелодичних голосів, що розташовані дуже близько одне від одного і внаслідок цього зливаються в суцільний звуковий комплекс, всередині якого вже неможливо розрізнити окремі голоси.

Творчий доробок композитора:

Опера
  • Великий мрець (Le Grand Macabre) (1975-77, друга версія 1996)
Для оркестру
  • Concert românesc (1951)
  • Apparitions (1958–1959)
  • Atmosphères (1961)
  • Lontano (1967)
  • Ramifications, для струнного оркестру та 12 сольних струнних (1968–1969)
  • Chamber Concerto, для 13 інструментів (1969–1970)
  • Melodien (1971)
  • San Francisco Polyphony (1973–1974)
Концерти
  • Для віолончелі з оркестром (1966)
  • Для контрабаса, флейти і гобоя з оркестром (1972)
  • Для фортепіано з оркестром (1985–1988)
  • Для скрипки з оркестром (1992)
  • Hamburg Concerto, для валторни з камерним оркестром і 4 натуральними валторнами (1998-99, ред. 2003)
Вокальні та хорові твори
  • Вокальний цикл на слова Ш Вереша 1947
  • Вокальний цикл на слова А Йожефа 1950
  • Вокальний цикл на слова Й Араньа 1952
  • Реквієм, для сопрано, мецо сопрано, мішаного хору та оркестру (1963–1965)
  • Lux Aeterna, для 16 голосів соло (1966)
  • Clocks and Clouds, для 12 жіночих голосів (1973)
  • Síppal, dobbal, nádihegedüvel (With Pipes, Drums, Fiddles) (2000)
Камерно-інструментальні твори
  • Соната, для віолончелі соло (1948/1953)
  • Andante and Allegro, для струнного квартету (1950)
  • Baladǎ şi joc , для двох скрипок (1950)
  • 6 баґателей для духового квартету (1953)
  • Струнний квартет № 1 Métamorphoses nocturnes (1953–1954)
  • Струнний квартет № 2 (1968)
  • 10 п'єс для духового квінтету (1968)
  • Тріо для скрипки, валторни і фортепіано (1982)
  • Hommage à Hilding Rosenberg, для скрипки і віолончелі (1982)
  • Соната для альта соло (1991–1994)
Для фортеп'яно
  • Induló (March), 4 руки (1942)
  • Polifón etüd (Polyphonic Étude), 4 руки(1943)
  • Capriccio nº 1 & nº 2 (1947)
  • Інвенція (1948)
  • Három lakodalmi tánc («3 весільних танці»), 4 руки (1950)
  • Сонатина, 4 руки (1950)
  • Musica ricercata (1951–1953)
  • Trois Bagatelles (1961)
  • 3 п'єси для 2-х фортепіано (1976)
  • Етюди для фортепіано, зошит 1, 6 етюдів (1985)
  • Етюди для фортепіано, зошит 2, 8 етюдів (1988–1994)
  • Етюди для фортепіано, зошит 3, 4 етюди (1995–2001)
Для органа
  • Ricercare — Ommagio a Girolamo Frescobaldi (1951)
  • Volumina (1961-62, ред. 1966)
  • 2 етюди (1967, 1969)
Для клавесина
  • Continuum (1968)
  • Passacaglia ungherese (1978)
  • Угорський Рок (Chaconne) (1978)
Електронна музика
  • Glissandi (1957)
  • Artikulation(1958)
Інше
музичні приклади

Аудіо Д.Лігеті, концерт для фортеп'яно з оркестром, 1 частинаопис файлу

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http://www.anm.odessa.ua/fest/prg/UKR_2D2N_2012.pdf «Два дні й дві ночі нової музики»]

Посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Лобанова М. Дьердь Лигети и музыкальный авангард. // Музыка. М., 1976, с. 43 — 48.
  • Lobanova M. «Technika és stilus problematikája a 60-as-80-as évek zenejeben. Párhuzamok Ligeti György és az íy szovget zene törenkvései kösött», in: «Magyar Zene», 1985, Nr. 3, S. 255–270.
  • Лобанова М. Дьердь Лигети—эстетические взгдяды и творческая практика 60-70-х годов. // Теория и практика современной буржуазной культуры: проблемы критики. Сборник трудов ГМПИ им. Гнесиных, вып. 94. М., 1987, с. 140–172.
  • Холопов Ю. «Атмосферы» Д. Лигети. Рукопись, 1986–1988.
  • Лобанова М. Логика и композиция «новой музыкальной драмы»: «Приключения» Дьердя Лигети // Московский музыковед, вып. 1. М., 1990, с. 152–177.
  • '«Ich sehe keinen Widerspruch zwischen Tradition und Modernität!» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Das Orchester», 1996, Jg. 44, Heft 12, S. 10 — 16.
  • Шнитке А. Оркестровая микрополифония Лигети // Альфреду Шнитке посвящается. Вып. 2. М., 2001.
  • Lobanova M. György Ligeti. Style. Ideas. Poetics. Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002. ISBN 3-928864-90-4.
  • '«Ich will eine schmutzige Musik, eine irisierende Musik…» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Neue Zeitschrift für Musik», 2003, Jg. 164, Heft 3, S. 12 — 17; spanisch in: «Música d'ara» 6/2003, S. 73-80