Лідійський лад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ліді́йський лад - один із древньогрецьких та середньовічних ладів. Названо відповідно до назви стародавньої країни в Малій Азії - Лідії, звідки, можливо, він і походив.

Давньогрецька музика[ред.ред. код]

В давньогрецькій системі лідійський лад розглядався як октавний, складений з двох лідійських тетрахордів. Будучи складеним з двох діатонічних тетрахордів лідійський лад був би ідентичним натуральному мажору і сучасною нотацією був би записаний як С D E F | G A H С. Складений з хроматичних тетрахордів, лідійський лад записаний як C D♯ E F | G A♯ H C, а з енармонічних - як C E E↑ F | G H H↑ C (знак "↑" позначає підвищення на чверть тону).

При переміщенні тетрахордів утворювалися похідні лади - гіполідійський лад: F | G A H C | (C) D E F, або гіперлідійський: G A H C | (C) D E F | G.

Сучасна теорія музики[ред.ред. код]

В сучасній теорії музики лідійським називається лад, що схожий на натуральний мажор, але відрізняється підвищеним четвертим ступенем, наприклад:

C lid.png

Лідійський лад можна зустріти в європейській музиці останніх століть, проте, як правило, фрагментарно. Як приклад застосування в класичній музиці можна навести третю частину з квартету №15 Op. 132 Л. ван Бетховена

Джерела[ред.ред. код]