Лізоцим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молекула лізоциму

Лізоцим, мурамідаза або N-ацетилмурамідклікангідролаза (КФ 3.2.1.17) — тип ферментів, що руйнують клітинну стінку бактерій за рахунок каталізу реакції гідролізу 1,4-бета-зв'язків між залишками N-ацетилмурамієвою кислотою і N-ацетил-D-глюкозаміном в складі гліканового ланцюжка пептидоглікану та між залишками N-ацетил-D-глюкозаміну в складі хітодекстріну. Лізоцим у великій кількості міститься в багатьох секретах тварин, таких як сльози, слина і слиз. Лізоцим також міститься у цитоплазмених гранулах поліморфоядерних нейтрофілів (PMN). Великі кількості цього ферменту також присутні в білках яєць. Лізоцими C-типу близько пов'язані з альфа-лактальбуміном як за послідовністю, так і за структурою, що робить їх членами однієї родини.

У людини лізоцим кодується геном LYZ[1][2].

Лізоцим відкрив 1921 року Александер Флемінг (першовідкривач пеніциліну). Він помістив на тверде агаризоване середовище трохи слизу із носа. Через кілька тижнів Флемінг помітив, що ріст бактерій навколо слизу був пригнічений. Пізніше вчений виділив саму антибактерійну речовину — лізоцим[3].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Yoshimura K, Toibana A, Nakahama K Human lysozyme: sequencing of a cDNA, and expression and secretion by Saccharomyces cerevisiae // Biochem. Biophys. Res. Commun., 150 (January 1988) (2) С. 794–801. — DOI:10.1016/0006-291X(88)90461-5. — PMID:2829884.
  2. Peters CW, Kruse U, Pollwein R, Grzeschik KH, Sippel AE The human lysozyme gene. Sequence organization and chromosomal localization // Eur. J. Biochem., 182 (July 1989) (3) С. 507–16. — DOI:10.1111/j.1432-1033.1989.tb14857.x. — PMID:2546758.
  3. «Alexander Fleming (1881-1955): A noble life in science». The British Library Board. Процитовано 2 лютого 2014. 

Посилання[ред.ред. код]

Молекула міоглобіну Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.