Лійка

Металева лійка

Лійка (коно́вка) — ємність з трубкою, яку використовують для поливу рослин.

Історія

Термін «лійка» вперше з'явився у 1692 році, в щоденнику садівника, що доглядав сад лорда Тімоті Джорджа з Корнуолла. У 1885 році лійка була запатентована Майклом Дісом. Він замінив верхню ручку простою округлою ручкою позаду. Лійки зараз використовуються у повсякденному житті для різноманітних потреб.

П'єр-Оґюст Ренуар: Дівчинка з лійкою

Лійка для кімнатних рослин

Будова і використання

Складовими частинами лійки є корпус, ручка, носик і розсіювач. Спеціальна форма лійки сприяє доставці води в потрібному дозуванні в потрібне місце. За допомогою розсіювача (зазвичай знімного) лійка може працювати в режимі «дощ».

Лійки виробляють з оцинкованої сталі, а також з поліетилену, кераміки та інших матеріалів.

Для кімнатних рослин використовують більш маленькі лійки (найчастіше ємністю до двох літрів), з більшими вимогами до оформлення і зовнішнього вигляду, ніж у великих лійок (ємність до 15л) для садівництва. Крім того у них довший носик по відношенню до корпусу, ніж у великих лійок.

Лійки також використовується в якості прикрас і в створенні символічних творів мистецтва. Див. знизу.

Лійка в мистецтві

Хоча лійка є предметом широкого вжитку, вона знайшла застосування в мистецтві, як доводить картина Ренуара «Дівчинка з лійкою» (1876).

Альтернативна літературна газета Німеччини 1970-х років називалася «Лійка» (нім. «Die Gießkanne»).

Рівномірний розподіл води лійкою з розсіювачем призвів до появи поняття «Принцип лійки».

Це незавершена стаття про сільське господарство. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.