Ліказит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліказит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Lik[2]
Хімічна формула Cu₃(NO₃)(OH)₅ * 2H₂O
Клас мінералу нітрати
Nickel-Strunz 10 5.ND.05
Ідентифікація
Колір блакитний, синій
Форма кристалів таблитчаста
Сингонія ромбічна сингонія
Спайність досконала {001}
Прозорість прозорий
Колір риси світло-блакитний, синій
Густина 2,96–2,98 г/см3
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1,615 nβ = 0,0700 nγ = 1,685
Подвійне променезаломлення δ = 0,07
Плеохроїзм

x: блакитно-зелений y: синьо-фіолетовий

z: синій
Інші характеристики
Радіоактивність відсутня
Магнетизм відсутній
Названо на честь Лікасі[3]
Типова місцевість Лікасі[3]
CMNS: Ліказит у Вікісховищі

Лікази́т — рідкісний мінерал, основний нітратофосфат міді острівної будови. Вперше знайдений в 1955 році в копальні Ліказі на території Конго. Названий на честь місця знаходження (першовідкривачі A. Shoep, W. Borchert, K. Kohler).

Опис[ред. | ред. код]

Джазказганський ліказит великим планом

Хімічна формула: Cu6[(OH)7 | (NO3)2|PO4. Склад у % (з копальні Ліказі): Cu — 55,54; OH — 16,50; NO3 — 15,06; PO4 — 14,56.

Молекулярна маса 373,7-373,71 моль.

Ґратка Браве 855,7 ų.

Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний.

Утворює таблитчасті кристали розміром до 1,5 мм і дрібні сфероліти.

Спайність досконала {001}.

Густина 2,96-2,98.

Колір варіює від блідо-блакитного до насичено-синього. Дисперсія оптичних осей відносно сильна.

Родовища[ред. | ред. код]

В природі трапляється в зоні окислення родовищ міді у вигляді кристаликів на куприті разом з самородним сріблом, міддю, брошантитом і бутгенбахітом. Копальня Ліказі, в якій було вперше знайдено цей мінерал, наразі закрита.[4] З діючих родовищ ліказиту найвідомішою є копальня Джезказган, що знаходиться на території Казахстану.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліказит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ліказит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Волошин А. В. и др. Герхардтит, ликазит и спертиниит из зоны окисления халькозиновых руд Джезказгана. — Новые данные о минералах. — М., 1988, № 35, 40-47.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]