Лікування нікотинової залежності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Відмова від паління, як і від інших форм споживання тютюну, проблематична в силу адиктивних властивостей нікотину. За даними Королівського коледжу лікарів Великої Британії, залежність від нікотину сильніше, ніж героїнова. У преамбулі Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну сказано: «... сигарети та деякі інші вироби, що містять тютюн, є високотехнологічними виробами, розробленими таким чином, щоб створювати та підтримувати залежність, і що багато компонентів, що містяться є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними та канцерогенними, а також що залежність від тютюну класифікують в основних міжнародних класифікаціях хвороб як окремий розлад...».[1]

Вплив відмови від паління на здоров'я[ред.ред. код]

Американське товариство з вивчення раку відзначає такі ефекти відмови від паління[2]:

  • Нормалізація пульсу та артеріального тиску через 20 хвилин після останньої сигарети;
  • Протягом 12 годин у крові знижується рівень вуглекислого газу;
  • Через 0,5 — 3 місяців поліпшується кровообіг та функції дихальної системи;
  • Через 1 — 9 місяців зменшується кашель та ускладнення дихання;
  • Через один рік після відмови від паління наполовину скорочується ризик ішемічної хвороби серця;
  • Через п'ять років ризик інсульту стає таким самим, як у тих, хто ніколи не палив, а також наполовину зменшується ризик розвитку раку горла, стравоходу, ротової порожнини, сечового міхура;
  • Протягом 10 років наполовину (у порівнянні з тими, що продовжують палити) знижується ризик раку легенів;
  • Через 15 років ризик ішемічної хвороби серця стає таким же, як у тих, що ніколи не палили.

У числі інших ефектів відзначають зменшення ризику діабету, підвищення толерантності до навантажень, поліпшення самопочуття, підвищення потенції у чоловіків, поліпшення репродуктивної функції у жінок.

Побічні ефекти відмови від куріння[ред.ред. код]

Тривалість симптомів відмови від нікотину
Тяга до тютюну від 3 до 8 тижнів[3]
Запаморочення декілька днів[3]
Безсоння від 1 до 2 тижнів[3]
Головний біль від 1 до 2 тижнів[3]
Дискомфорт у грудній клітці від 1 до 2 тижнів[3]
Запори від 1 до 2 тижнів[3]
Дратівливість від 2 до 4 тижнів[3]
Втома від 2 до 4 тижнів[3]
Кашель або нежить декілька тижнів[3]
Відсутність концентрації декілька тижнів[3]
Голод декілька тижнів[3]

Синдром відміни[ред.ред. код]

Відмова від паління в перші дні може спричинити тяжкі симптоми відміни, аж до станів, аналогічних наркотичній «ломці». Тяга до паління (часто — суто до механічного процесу паління сигарети та відчуттю роздратування дихальних шляхів, що виникає при затягуванні) може зберігатися протягом тривалого часу (до декількох тижнів, рідко — більше року) після відмови.

Набір ваги[ред.ред. код]

Часто при недотриманні простих правил можливий набір 2-5 кілограмів ваги після відмови від паління[4]

Способи відмови від куріння[ред.ред. код]

Відмова від куріння без сторонньої допомоги[ред.ред. код]

За оцінкою Американського товариства з вивчення раку, не більше 7 % курящих можуть відмовитися від паління без медикаментозної чи іншої допомоги.[5] За іншими оцінками, 95 % людей, що не палять від 1 до 10 років, кинули курити без сторонньої допомоги. Найпоширеніші методи самостійної відмови від паління[6]: 1) «cold turkey» (англ. сленг. — «зав'язати, порвати зі згубним потягом»[7]) — категорична, остаточна відмова, наприклад, метод Аллена Карра; 2) поступове зменшення числа викурених сигарет.

Медикаментозні методи відмови від куріння[ред.ред. код]

Нікотиновий пластир
  • Нікотинозамісна терапія. Її застосування збільшує ймовірність відмови приблизно в два рази в осіб з вираженою нікотинової залежністю. Зазвичай застосовують пластири, що містять 21 мг (діє протягом доби) або 15 мг нікотину (діє під час періоду неспання — 16 годин), жувальну гумку (2 та 4 мг нікотину, близько 20 штук на добу) або таблетки, інгалятори. Іноді використовують комбінацію різних форм заміщення нікотину, а також комбінацію з іншими препаратами.
  • Антидепресант бупропіон (велбутрін, зібан).
  • Часткові агоністи нікотинових рецепторів.
    • Вареніклін (Чампікс), виведений на ринок 2008 року, який є частковим агоністом нікотинових рецепторів, подає великі надії, але його застосування у деяких пацієнтів загрожує серйозними побічними ефектами, у тому числі з боку нервової системи.
    • Цитизин (Табекс), алкалоїд, виділений з Зіноваті руської. Перший препарат, схвалений для лікування нікотинової залежності. Має мало побічних ефектів у малих дозах. Препарат табекс активно застосовували для відмови від паління в країнах Центральної та Східної Європи, починаючи з 60-х років [8]. Проте в західних країнах він був практично не відмічений, багато в чому через те що результати досліджень не публікували англійською мовою[9]. Сучасні дослідники відзначають серед переваг порівняно низьку собівартість виробництва ліків на основі цитизину, який на відміну від свого похідного варенікліну, не є штучно синтезований та його отримують безпосередньо з рослинної сировини[8][10]. На відміну від препаратів розроблених на Сполучених Штатах і які пройшли дорогі клінічні випробування, Табекс тривалий час залишався препаратом зі сприятливою клінічною історією, однак фактично непомічений на міжнародному рівні, оскільки докази його ефективності зібрані в 60-70-х роках в країнах Варшавського блоку, в недостатній мірі відповідали західним стандартам клінічних випробувань[11].

Немедикаментозні способи відмови від куріння[ред.ред. код]

Порада лікаря кинути палити є найбільш економічно вигідним втручанням в сучасній медицині, навіть при невеликому відсотку курців, , що послухають пораду. Роз'яснення наслідків паління, допомога та підбадьорення, підтримка мотивації — всі ці чинники збільшують вірогідність відмови від куріння.

Ще один варіант немедикаментозного способу відмови від куріння — програма "12 кроків" у спільноті Анонімні Курці. Це незалежне співтовариство, яке включає в себе чоловіків та жінок, які бажають кинути палити, і які діляться один з одним своїм досвідом, підтримують один одного, утворюючи терапевтичне середовище для подолання фізичних, психологічних та соціальних проблем, пов'язаних із залежністю від куріння.

Так само існують різні курси та програми, одноденні, так і багатоденні, які спрямовані переважно на подолання психологічної залежності від куріння.

Схожий спосіб подолання залежності від куріння — це робота із психологом, фахівцем в області хімічної залежності.

Тенденції[ред.ред. код]

Частота відмови від куріння серед курців у різних країнах різна. Частота відмови від куріння збільшилася в Іспанії між 1965 та 2000 роками,[12] в Шотландії між 1998 та 2007[13] та в Італії після 2000 року.[14] Натомість в США частота відмови є стабільною між 1998 та 2008 роками,[15] а в Китаї частота відмови від куріння знизилася між 1998 та 2003 роками.[16]

Тим не менш, все більше число країн, де більше екс-курців, ніж курців. Наприклад, в США станом на 2010, було 47 мільйонів колишніх курців і 46 мільйонів курців.[17]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Рамочная конвенция ВОЗ по борьбе против табака
  2. When smokers quit — What are the benefits over time?
  3. а б в г д е ж и к л м Kaiser Foundation Health Plan of the Northwest (2008). Cultivating Health: Freedom From Tobacco Kit. Kaiser Permanente. ISBN 978-0-9744864-8-2. 
  4. Pisinger C, Jorgensen T (April 2007). «Waist circumference and weight following smoking cessation in a general population: the Inter99 study.». Preventive Medicine 44 (4). с. 290–5. 
  5. A word about quitting success rates
  6. Fiore MC, Novotny TE, Pierce JP, Giovino GA, Hatziandreu EJ, Newcomb PA, Surawicz TS, Davis RM (1990). «Methods used to quit smoking in the United States. Do cessation programs help?». JAMA 263 (20) : 2760-5.
  7. Сленг, англійський сленг, американський сленг, Словник сленгу та ідіом
  8. а б Cahill, K. Nicotine receptor partial agonists for smoking cessation/K. Cahill, L.F. Stead, T. Lancaster // Cochrane Database Syst. Rev. — 2008. — № 3.
  9. Etter, J.F. Cytisine for smoking cessation: a literature review and a meta-analysis/J.F. Etter // Arch. Intern. Med. — 2006. — Vol. 166 (15). — Р.1553 — 1559.
  10. Etter, J.F. Cytisine for smoking cessation: a research agenda/J.F. Etter, R.J. Lukas, N.L. Benowitz, R. West, C.M. Dresler // Drug. Alcohol Depend. — 2008. — Vol. 92 (1 — 3). — Р.3 — 8.
  11. Табачная эпидемия: фармакологические возможности борьб/Амиров Н.Б., Андреева Т.И. // Вестник современной клинической медицины. 2011. Т. 4. № 3. С. 28a-33.
  12. Schiaffino A, Fernández E, Kunst A, Borrell C, García M, Borràs JM, Mackenbach JP (2007). «Time trends and educational differences in the incidence of quitting smoking in Spain (1965–2000)». Prev Med 45 (2–3). с. 226–32. doi:10.1016/j.ypmed.2007.05.009. PMID 17604832. 
  13. Fowkes FJ, Stewart MC, Fowkes FG, Amos A, Price JF (2008). «Scottish smoke-free legislation and trends in smoking cessation». Addiction 103 (11). с. 1888–95. doi:10.1111/j.1360-0443.2008.02350.x. PMID 19032538. 
  14. Federico B, Costa G, Ricciardi W, Kunst AE (2009). «Educational inequalities in smoking cessation trends in Italy, 1982–2002». Tob Control 18 (5). с. 393–8. doi:10.1136/tc.2008.029280. PMID 19617220. 
  15. Zuo, Xiaoan; Zhao, Halin; Zhao, Xueyong; Guo, Yirui; Yun, Jianying; Wang, Shaokun; Miyasaka, Takafumi (2009). «Cigarette smoking among adults and trends in smoking cessation — United States, 2008». MMWR Morb Mortal Wkly Rep 58 (44). с. 1227–32. PMID 19910909. 
  16. Qian J, Cai M, Gao J, Tang S, Xu L, Critchley JA (2010). «Trends in smoking and quitting in China from 1993 to 2003: National Health Service Survey data». Bull World Health Organ 88 (10). с. 769–76. doi:10.2471/BLT.09.064709. PMC 2947036. PMID 20931062. 
  17. Martin, Anya (May 13, 2010). «What it takes to quit smoking». MarketWatch (Dow Jones). с. 2. Процитовано May 14, 2010.