Лімоніт
Лимоніт (рос. лимонит, англ. limonite, brown hematite; нім. Limonit m) – групова назва оксидів та гідрооксидів Fe. Гелеподібні прихованокристалічні різновиди ґетиту, гідроґетиту, лепідокрокіту, гідрогематиту та ін. Збірна назва для природних мінеральних агрегатів – сумішей гідроксидів Fe3+.
Від грецького «лімон» – лука (J.F.L.Hausmann, 1813).
Стара українська назва вохристого лімоніту - жовтильниця.
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Формула: FeO(OH)·nH2O. Домішки: гідроксиди та оксигідрати Al i Mn, кремнезем, глинисті мінерали.
Форми виділення: порошкуваті, пухкі землисті агрегати, плівки, примазки, жеоди, оолітові виділення, псевдоморфози по піриту, сидериту, рідше по гематиту.
Колір жовтуватий, червонувато-бурий, темно-бурий до чорного.
Походження гіпергенне.
Головна складова частина бурих залізняків.
Розвинений в зонах окиснення рудних родов., утвореннях типу залізних капелюхів на сидеритових родов. (Байкал, Урал, РФ), в латеритних корах вивітрювання, осадових відкладах. З останніми пов’язані промислові родов. залізних руд на Керченському п-ові, у Криворізькому бас. (Україна); за рубежем – у Франції та Люксембурзі (Лотаринзький бас.).
Головна складова частина бурих залізняків.
Збагачують за комбінованими схемами з обов’язковим попереднім знешламленням сирої руди.
Різновиди [ред.]
Розрізняють:
- лімоніт вохристий (порошкуватий різновид лімоніту);
- лімоніт лепідокрокітовий (зайва назва лімоніту).
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Limonite |
