Ліндеман Володимир Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Карлович Ліндеман
Włodzimierz Lindeman (ca. 1930).jpg
Народився 30 липня 1868(1868-07-30)
Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви)
Помер 18 квітня 1933(1933-04-18) (64 роки)
Варшава
Громадянство Російська імперія , СРСР
Галузь наукових інтересів патологія
Alma mater Московський університет

Володимир Карлович Ліндеман (30 липня 1868, Петровсько-Розумовське — 18 квітня 1933, Варшава) — польський і російський патолог, один із творців загально біологічного напряму в патології.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 липня 1868 в маєтку Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви) в родині ентомолога Карла Едуардовича Ліндемана.

У 1893 році закінчив медичний факультет Московського університету, багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету, професор (19021922), директор Бактеріологічного інституту (19101922), навчався у О. Б. Фохта, у 18981899 роках вдосконалювався у різних лабораторіях Європи. Був одним із організаторів Київського жіночого медичного інституту, в якому читав курс зоології та загальної патології й заснував зоологічний музей.

Після 1922 року вів курс фармакології і токсикології у Варшавському університеті. В останні роки життя — професор Ягеллонського університету в Кракові.

Помер 18 квітня 1933 року у Варшаві.

Наукова робота[ред.ред. код]

Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом із Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних факторів у порушеннях кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії. В лабораторії І. І. Мечникова в Пастерівському інституті у Парижі отримав нефротоксичну сироватку, з допомогою якої вперше відтворив у піддослідних тварин цитотоксичний нефрит. Налагодив масове виробництво сироваток та органотерапевтичних препаратів, досліджував токсикологію бойових отруйних речовин, започаткував розробки з проблем газового захисту та надання допомоги ураженим газами.

Головні роботи[ред.ред. код]

  • «О рвоте беременных» (1894);
  • «Ueber die Innervation d. Schilddruse» і «Antitoxische Function d. Schilddruse» («Centr. fur Allg. Pathol.», 1891);
  • «Ueber die pathologische Fettbildung» («Ziegl. Beitrage», 1898);
  • «Ueber das Pulegon» («Arch. fur exper. Pathologie», 1898);
  • «Die Wirkung des Pulegons auf den Stoffwechsel» («Zein. fur Biol.», 1899);
  • «Sur l'action de quelques poisons renaux» («Annales de l'Instit. Pasteur», 1900);
  • «Цитолизины как причина токсических нефритов» (М., 1901);
  • «Ueber die Resorption in der Niere» («Ziegl. Beitr.», 1904);
  • «Механизм мочеотделения» (Киев, 1908);
  • «Учебник общей патологии» (ib., 1911);
  • «Краткий курс медицинской зоологии» (1912) та інші.

Посилання[ред.ред. код]