Лінійна піхота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лінійна піхота — вид піхоти, що становив основу сухопутних армій з середини XVII до середини XIX століття.

Прусська лінійна піхота йде в атаку. Битва біля Гогенфрідбергу. 1775 рік.

Лінійна піхота з'явилася у XVII столітті. На початку XVII століття шведський король Густав-Адольф значно полегшив мушкет і забезпечив його колісцевим замком. Тепер можна було стріляти не з підставки, а прямо з рук. Відтепер від стрільців не було потрібно фізичної сили і вправності. До того ж на новий мушкет було потрібно менше заліза і в масовому виробництві він виявився дешевшим. Однак, при Густаві-Адольфі у шведській армії зброєю з колісцевим замком була забезпечена лише кіннота. Піхота отримала мушкети з колісцевим замком вже після смерті Густава-Адольфа.

З масовим поширенням ручної вогнепальної зброї в піхотних частинах з середини XVII століття на полях битв стала панувати лінійна тактика, згідно з якою піхота будувалася в довгі лінії-шеренги і вела інтенсивний залповий вогонь.

Лінійна тактика вимагала суворої дисципліни й простих, доведених до автоматизму прийомів. При навчанні застосовувалася муштра й тілесні покарання. Це зробило неможливим комплектування рядового складу з дворян. Була створена лінійна піхота — масовий різновид піхоті, що комплектувався на основі насильницьких рекрутських наборів з селян (особливо кріпаків), або шляхом вербування найманців. Лише офіцерській склад був дворянського походження.

Лінійна піхота швидко стала основним і найбільш масовим видом піхоті в європейських країнах. Мушкетери та гренадери, що були раніше елітними військами, поступово, в багатьох країнах увійшли до складу лінійної піхоті, перейшли до лінійної тактики й стали комплектуватися з простолюдинів.

Тактика[ред.ред. код]

Лінія складалася з 2-х, 3-х або 4-х шеренг (рядів) солдат. Щоб не заважати стрільбі задніх шеренг, перша шеренга могла ставати на коліно. Лінія визнавалася основною бойовою формацією і прорив лінії вважався поразкою. Піхота навчалася стройовим прийомам, основною метою яких було швидке розгортання лінії і маневри.

Піхота, спеціально призначена для використання лінійної тактики, отримала назву лінійної піхоти. Але лінія була не єдиним видом бойової побудови. При загрозі обходу ворожої кіннотою вона будувалася в каре (квадрат) з порожньою серединою (таке каре складалося з чотирьох ліній, спрямованих особою назовні квадрата). В атаці могла використовуватися не тільки звичайна, але і скошена лінія (така побудова використовував Фрідріх II і його послідовники). Для атаки фортець і інших укріплених пунктів, а також для атаки в складній місцевості (де рух лінії зустріло б перешкоди) використовувалися побудова в іншій зімкнутий лад — колону.

Після Великої французької революції французькі війська, а потім і війська деяких інших країн стали комплектуватися на основі загальної військової повинності, тому вони не вміли атакувати в розгорнутій лінії, а атакували в колоні. В лінію вони будувалися тільки в обороні.

Спільним серед шикування лінійної піхоти було те, що вона воювала в зімкнутому строю.

Озброєння та екіпіровка[ред.ред. код]

Лінійна піхота була озброєна мушкетами. В середині XVII століттяа мушкети були оснащені багнетом, що дозволило лінійній піхоті захищатися від ворожої кінноти. Наприкінці XVII століттяа мушкети були замінені більш легкими та дешевими піхотними рушницями з кремінним замком («фузея», вагою 5 кг і калібром 17,5 мм) спочатку у Франції, а потім і в інших державах. У багатьох країнах для нових рушниць збереглася назва «мушкет». Як мушкети, так і рушниці були гладкоствольною і мали вкрай низьку точність. Але у них було важлива перевага — швидкість заряджання: вони стріляли тричі на хвилину, у той час як нарізні карабіни — тільки раз на хвилину.

Основна маса лінійної піхоти не мала ніякого захисного спорядження, так як металева кіраса і шолом не могли, в більшості випадків, захистити від мушкетної кулі. Лише елітні загони що увійшли до складу лінійної піхоти могли зберігати за традицією окремі елементи захисту, наприклад, мідні шапки у гренадерів.

Співвідношення з іншими видами піхоти[ред.ред. код]

У перший час лінійна піхота становила невелику частку всієї піхоти. Вона не могла протистояти кінноті, тому основною масою піхоти залишалися пікінери. З винаходом багнета потреба в пікінерів відпала, і поступово лінійна піхота стала більшістю.

Крім лінійної піхоти, існували елітні війська (головним чином, охорона монархів і пап) і легка піхота, не використала лінійної тактики і озброєна спочатку аркебузами. Лінійна піхота, у якої мушкети і рушниці з багнетом були важче аркебуз, стала називатися також важкою піхотою. Аркебузи незабаром вийшли з ужитку, але в кінці XVIII століття з'явився новий різновид легкої піхоти — стрільці розсипного ладу (єгері, карабінери та інші), озброєні дорогими нарізними карабінами (штуцерами) без багнета і навчені прицільної стрільби та використання природних укриттів і рельєфу місцевості.

У Франції в епоху революційних і Наполеонівських воєн формально продовжувало існувати поділ на гвардію, лінійну і легку піхоту. Але Наполеон був противником нарізної зброї, тому фактично і лінійні, і «легкі» полки мали однакові тактику й озброєння (гладкоствольні рушниці). І в лінійних, і в «легких» полках наполеонівської Франції були батальйони, набрані з солдат що відзначилися, вони билися в розсипному строю (але озброєні гладкоствольними рушницями).

У Росії та деяких інших країнах, де широко використовувалися єгері, лінійна піхота стала більше використовуватися для рукопашного бою. Легка ж піхота забезпечувала вогневу підтримку, прикривала пересування частин. У XIX столітті частка єгерів швидко росла, а частка лінійної піхоти знижувалася.

Захід лінійної піхоти[ред.ред. код]

До середини XIX століття з'явилися «нарізні мушкети», що поєднували точність штуцерів і скорострільність мушкетів. Вони усунули основний недолік легкої піхоти. Під час Кримської війни російська лінійна піхота (піхотні полки) несла важкі втрати від вогню французьких зуавів, озброєних «нарізними мушкетами». З іншого боку, англійська лінійна піхота воювала в тій війні досить вдало (прикладом є тонка червона лінія).

У середині XIX століття були винайдені казнозарядних гвинтівки, з впровадженням яких стрілецькі війська отримали відчутну перевагу над лінійної піхотою. Незабаром після Кримської війни в Росії лінійна і легка піхота були об'єднані в єдині стрілецькі війська, які використовували нарізну зброю та розсипну тактику. При цьому піхота розділилася на стрільців, піхотні полки і гренадерський корпус (не рахуючи гвардії). Стрільці мали те ж озброєння, але кращу стрілецьку підготовку.

У США до початку громадянської війни лінійної піхоти майже не було (так як у боротьбі з індіанцями вона була марна). На початку громадянської війни як мешканці півночі, так і жителі півдня сформували кілька лінійних полків, але вони зазнали важких втрат і фактично були знищені. Після громадянської війни лінійні полки в США не створювалися.

До 1870 року в багатьох німецьких державах все ще існувала лінійна піхота. У Франції під впливом авторитету Наполеона з 366 піхотних батальйонів 300 називалося лінійними. Хоча вони не піддавалися паличної дисципліни, а в 1866 отримали гвинтівки Шасспо, тим не менш, вони як і раніше оборонялися в лініях і атакували в зімкнутих колонах. Під час Франко-прусської війни лінійна піхота масово гинула з обох сторін від вогню гвинтівок (а у французів — і від шрапнелі німецької нарізної артилерії). З 1871 року в Німецької імперії військ під назвою Linieninfanterie не стало.

Зростання скорострільності гвинтівок і винахід у 1883 році кулемета Максим привели до того, що зімкнуті ряди лінійної піхоти стали терпіти величезні втрати і не доходили до дистанції штикового бою. Це призвело до повної відмови від лінійної піхоти на межі XIX–XX століть.

Однак у збройних силах Великобританії назву «лінійна піхота» збереглося для позначення неелітних військ з простим озброєнням (на відміну від гвардії, десантників, морської піхоти і т. д.). Британська лінійна піхота характеризується меншим часом навчання в порівнянні з іншими британськими пішими частинами:

  • Лінійна піхота: 24 або 26 тижнів
  • Parachute Regiment: 28 тижнів
  • Royal Marine Commandos: 32 тижнів
  • RAF Regiment: 29 тижнів.

Від лінійної піхоти слід відрізняти так звані лінійні батальйони в російській армії 1803–1917 років — підрозділи, розквартировані по лінії кордону імперії, тобто прикордонні війська, хоча з 1897 року їх доповнив корпус прикордонної варти, престижніший і ефективний. Тем не менше лінійні батальйони були основою російських військ під час завоювання Туркестану.