Ліпопротеїни високої густини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ліпопротеїни високої густини, ЛПВГ[джерело?] (англ. High-density lipoproteins, HDL) — клас ліпопротеїнів плазми крові, які мають велику густину (мг/дл або ммоль/л). ЛПВГ мають антиатерогенні властивості. Оскільки висока концентрація ЛПВГ суттєво знижує ризик атеросклерозу і серцево-судинних захворювань, холестерин ЛПВГ іноді називають «хорошим холестерином» (альфа-холестерином) на відміну від «поганого холестерину» ЛПНГ, який, навпаки, підвищує ризик розвитку атеросклерозу. ЛПВГ мають максимальну серед ліпопротеїнів густину через високий рівень білка відносно ліпідів. Частинки ЛПВГ — найдрібніші серед ліпопротеїнів, 8-11 нм у діаметрі.

Структура та функції[ред. | ред. код]

Частинки ЛПВГ синтезуються у печінці з аполіпопротеїнов А1 та А2 , пов'язаних з фосфоліпідами. Такі частинки також називають дисками через їх дископодібну форму. У крові ці частинки взаємодіють з іншими ліпопротеїнами і з клітинами, швидко захоплюючи холестерин і набуваючи зрілу сферичну форму. Холестерин локалізується на ліпопротеїні на його поверхні разом із фосфоліпідами. Однак фермент лецитинхолестеринацилтрансфераза (ЛХАТ, КФ 2.3.1.43, англ. Lecithin-cholesterol acyltransferase, LCAT) етерифікує холестерин до ефіру холестерину, який через високу гідрофобність проникає у ядро частинки, звільняючи місце на поверхні.

Рекомендовані норми концентрації[ред. | ред. код]

Нижче наведені рекомендації щодо концентрації холестерину ЛПВГ відповідно до прийнятих Американською Серцевою Асоціацією (англ. American Heart Association).

Концентрація мг/дл Концентрація ммоль/л Примітки
<40 <1,03 Низький холестерин ЛПВГ, підвищений ризик сердцево-судинних захворювань(<50 мг/дл для жінок)
40-59 1,03-1,52 Середній рівень ЛПВГ
>60 >1,55 Високий рівень ЛПВГ, протективний проти розвитку сердцево-судинних захворювань

Більш детальний аналіз ЛПВГ, що демонструє розподіл підкласів ЛПВГ, є більш точним діагностичним параметром. Більші підкласи ЛПВГ мають вищу протективну здатність.

Наведені «рекомендовані концентрації» отримані на підставі популяційного підходу, на обмеженій вибірці осіб, які мають схильність до атеросклерозу і серцево-судинних захворювань. Слід зазначити, що у деяких індивідуумів можуть спостерігатися низькі концентрації ЛПВГ, що не корелюють з будь-яким ризиком[джерело?].

У березні 2016 року співробітники Медичної школи Перельмана Пенсильванського університету повідомили про виявлення значимого підвищення ризику атеросклерозу у пацієнтів з дуже високим рівнем ХС ЛПВГ. Спочатку у мишей, а згодом у людей з дефектом гену SCARB1, який кодує рецептор B1-Scavenger (SR-B1) — основний рецептор ЛПВГ на клітинних мембранах, було виявлено швидке прогресування атеросклерозу та асоційованих з ним ускладнень при дуже високих рівнях ХС ЛПВГ: близько 1500  мг/л при рекомендованих 500—600 мг/л (загальноприйнятої верхньої межі норми станом на серпень 2017 року немає). Співвідношення ризику склало 1,79. При мутації гена SCARB1 гепатоцити не у змозі забезпечувати на належному рівні елімінацію з плазми крові часточок ЛПВГ, вони накопичуються в крові, прискорюючи процеси атеросклерозу. Один з дослідників (Daniel J. Rader, MD) висловив припущення, що терапевтична методика, основана на збільшенні експресії або активності гену SCARB1, може стати новим способом зниження ризику серцево-судинних захворювань, навіть якщо це зменшить рівень ЛПВГ в крові.[1]

Засоби підвищення рівня ЛПВГ[ред. | ред. код]

Як було зазначено вище, високий і дуже високий рівень ЛПВГ не свідчить про низький рівень ризику атеросклеротичного ураження артерій та про зниження ризику серцево-судинних подій, а коефіцієнт атерогенності не є прямо пропорційним ступеню ризику. Тому підвищення концентрації ЛПВГ доцільне лише в осіб з початково низьким їх рівнем.

Підвищенню рівня ЛПВГ сприяє прийом полікозанолу. У пацієнтів, що приймали препарати з полікозанолом протягом 2 місяців, спостерігалося збільшення концентрації ЛПВГ до 10-25 %[2][3][4][5].

Також підвищити концентрацію ЛПВГ вдавалося за допомогою ніацину (нікотинової кислоти)[6] і фібратів.

Дієта та фізичні вправи[ред. | ред. код]

Певні зміни у раціоні та фізичні вправи можуть позитивно влинути на рівень ЛПВГ:

  • Зниження споживання простих вуглеводів[7][8][9][10]
  • Аеробні фізичні навантаження[11]
  • Зниження маси тіла[12]
  • Добавки магнію підвищують рівень HDL-C[13]
  • Додавання харчових волокон до раціону[14]
  • Споживання омега-3 жирних кислот, що містяться, зокрема, у риб'ячому жирі[15] або лляній олії[16]
  • Споживання фісташок горіхів[17]
  • Збільшення споживання цис-ненасичених жирів[18]
  • Споживання тригліцеридів із середньою довжиною ланцюга (MCT), таких як капронова кислота, каприлова кислота, капрінова кислота і лауринова кислота
  • Відмова від трансжирних кислот у раціоні[19]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Penn Study Shows a Form of Genetically Elevated «Good» Cholesterol May Actually be Bad [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. I. Gouni-Berthold, H. K. Berthold, Rotenburg an der Fulda and Bonn, Germany. Policosanol: Clinical pharmacology and therapeutic signifi cance of a new lipid-lowering agent American Heart Journal, Volume 143, Number 2, 2002; 354—365.
  3. Noa M, Mas R, Mesa R. Eff ect of policosanol on intimal thickening in rabbit cuff ed carotid artery. Int. J. Cardiol. 1998.
  4. Noa M, et al. Eff ect of policosanol on lipofundin-induced atherosclerotic lesions in rats. J Pharm Pharmacol. 1995.
  5. Batista J., Stusser I. L., Penichet M. and Uguet E. (1995): Doppler-ultrasound pilot studyof thecff ects of long-term policosanol therapy on carotid-vertebral atherosclerosis. Curr. Ther. Res. 1995.
  6. Niacin to boost your HDL, 'good,' cholesterol — Mayo Foundation for Medical Education and Research. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 4 жовтня 2013. 
  7. Mensink, Ronald P.; Zock, Peter L.; Kester, Arnold DM; Katan, Martijn B. (1 травня 2003). Effects of dietary fatty acids and carbohydrates on the ratio of serum total to HDL cholesterol and on serum lipids and apolipoproteins: a meta-analysis of 60 controlled trials. The American Journal of Clinical Nutrition (англ.). Т. 77, № 5. с. 1146–1155. ISSN 0002-9165. PMID 12716665. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 23 листопада 2017. 
  8. Ma, Yunsheng; Li, Youfu; Chiriboga, David E.; Olendzki, Barbara C.; Hebert, James R.; Li, Wenjun; Leung, Katherine; Hafner, Andrea R.; Ockene, Ira S. (April 2006). Association between carbohydrate intake and serum lipids. Journal of the American College of Nutrition. Т. 25, № 2. с. 155–163. ISSN 0731-5724. PMC 1479303. PMID 16582033. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. {{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  9. Siri-Tarino, Patty W.; Sun, Qi; Hu, Frank B.; Krauss, Ronald M. (March 2010). Saturated fat, carbohydrate, and cardiovascular disease. The American Journal of Clinical Nutrition. Т. 91, № 3. с. 502–509. doi:10.3945/ajcn.2008.26285. ISSN 1938-3207. PMC 2824150. PMID 20089734. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. {{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  10. Krauss, Ronald M.; Blanche, Patricia J.; Rawlings, Robin S.; Fernstrom, Harriett S.; Williams, Paul T. (May 2006). Separate effects of reduced carbohydrate intake and weight loss on atherogenic dyslipidemia. The American Journal of Clinical Nutrition. Т. 83, № 5. с. 1025–1031; quiz 1205. ISSN 0002-9165. PMID 16685042. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 23 листопада 2017. 
  11. Spate-Douglas, T.; Keyser, R. E. (June 1999). Exercise intensity: its effect on the high-density lipoprotein profile. Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. Т. 80, № 6. с. 691–695. ISSN 0003-9993. PMID 10378497. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 23 листопада 2017. 
  12. Hausenloy, D. J.; Yellon, D. M. (June 2008). Targeting residual cardiovascular risk: raising high-density lipoprotein cholesterol levels. Heart (British Cardiac Society). Т. 94, № 6. с. 706–714. doi:10.1136/hrt.2007.125401. ISSN 1468-201X. PMID 18480348. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  13. Rosanoff, Andrea; Seelig, Mildred S. (October 2004). Comparison of mechanism and functional effects of magnesium and statin pharmaceuticals. Journal of the American College of Nutrition. Т. 23, № 5. с. 501S–505S. ISSN 0731-5724. PMID 15466951. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  14. Hermansen, Kjeld; Dinesen, Bo; Hoie, Lars H.; Morgenstern, Eve; Gruenwald, Joerg (January 2003). Effects of soy and other natural products on LDL:HDL ratio and other lipid parameters: a literature review. Advances in Therapy. Т. 20, № 1. с. 50–78. ISSN 0741-238X. PMID 12772818. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  15. Omega-3 Fatty Acids | Cleveland Clinic. Cleveland Clinic (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2009. Процитовано 23 листопада 2017. 
  16. What Are Flaxseed Supplements?. WebMD (амер.). Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 23 листопада 2017. 
  17. Aksoy, Nur; Aksoy, Mehmet; Bagci, Cahit; Gergerlioglu, H. Serdar; Celik, Hakim; Herken, Emine; Yaman, Abdullah; Tarakcioglu, Mehmet; Soydinc, Serdar (May 2007). Pistachio intake increases high density lipoprotein levels and inhibits low-density lipoprotein oxidation in rats. The Tohoku Journal of Experimental Medicine. Т. 212, № 1. с. 43–48. ISSN 0040-8727. PMID 17464102. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017. 
  18. Mensink, Ronald P.; Zock, Peter L.; Kester, Arnold D. M.; Katan, Martijn B. (May 2003). Effects of dietary fatty acids and carbohydrates on the ratio of serum total to HDL cholesterol and on serum lipids and apolipoproteins: a meta-analysis of 60 controlled trials. The American Journal of Clinical Nutrition. Т. 77, № 5. с. 1146–1155. ISSN 0002-9165. PMID 12716665. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 23 листопада 2017. 
  19. Trans fat: Double trouble for your heart. Mayo Clinic (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 23 листопада 2017.