Ліра (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ліра

Л́іра (грец. λύρα, лат. lyra) – струнний щипковий інструмент (хордофон). Корпус (резонатор) округлої або чотирикутної форми з'єднаний з поперечиною (поперечною штангою) двома ручками. Струни однакової довжини натягнуті між корпусом і поперечиною. Поширена з найдавніших часів аж до наших днів. Найдавніші зразки були розкопані експедицією Л. Вуллі в Урі.

Ліра в античності[ред.ред. код]

Загальна характеристика[ред.ред. код]

У Стародавній Греції словом ліра позначався будь-який інструмент сімейства лір - геліс (χέλυς букв. черепаха), барбит (βάρβιτον, βάρβιτος), формінга (φόρμιγξ), кіфара (κιθάρα). У вузькому значенні лірою називався геліс (найпростіша і найбільш легка за вагою з лір, з корпусом з панцира черепахи, обтягнутим волячою шкірою). Техніка гри на всіх античних лірах приблизно однакова: музикант тримав інструмент під кутом приблизно 45 градусів до корпусу, граючи стоячи (особливо на кіфарі) або сидячи. Звук видобувався кістяним плектром. Пальцями вільної руки непотрібні струни приглушували. Гендерної нерівності серед виконавців на лірі не існувало, за винятком кіфари, яка була чоловічим інструментом. Навчання грі на лірі було частиною базової освіти громадянина в Стародавній Греції і Стародавньому Римі.

Струни (виготовлялись з овечих кишок) ліри дали назву ступеням грецького повного звукового ряду; у сутності, назви струн позначають модальні функції старовинного лада. Класичною вважається 7-струнна ліра; у своїй семиструнності вона розглядалася як відображення світової гармонії (за знаменитим висловом Вергіліяseptem discrimina vocum, «сім <висотних> відмінностей звуків»). Іконографічні, музично-теоретичні та літературні джерела свідчать про те, що число струн ліри могло бути збільшено аж до 18, але найчастіше експериментальні інструменти описуються як 11 або 12-струнні. «Багатострунність» (πολυχορδία) призводила до «багатозвучності» (πολυφωνία – це слово не слід розуміти в сенсі багатоголосся, і вже поготів поліфонії), яка збурювала душу, і тому оцінювалася (наприклад, в Спартанському декреті V ст. до н.е., опублікованому в книзі «Основи музики» Боеція) як шкідлива надмірність. Незважаючи на те, що багато трактатів описують грецький звукоряд як струни ліри, точні та однозначні відомості про її налаштування не збереглися.

Етос та функціонування ліри[ред.ред. код]

Етос ліри (яка сприймалась узагальнено, як будь-який інструмент античного сімейства лір) склався вже в класичну епоху. Піндар описує ліру як інструмент Аполлона і муз, здатний умиротворювати, зм'якшувати, догоджати найбільш грізним богам, з їх грізними природними атрибутами (Піфійська ода I, 1-12).

У супроводі ліри звучали вірші, які співались сольно і хором (точніше, вокальним ансамблем); звідси цілий рід античної поезії отримав назву «ліричної», або лірики.

Описання функцій різновидів ліри в античній літературі з важкістю піддаються уніфікації. Геліс (мабуть, внаслідок невеликої ваги і простоти конструкції) вважався навчальним і домашнім інструментом. Більш великий і важкий барбит (особливо в пізньоантичних текстах) описувався як улюблений інструмент лесбійських поетів-музикантів – Терпандра, Сафо та Алкея. Кіфара зазвичай подається як інструмент професіоналів, учасників публічних змагань (конкурсів «струнників»). Формінга, судячи з описів (Гомер, Піндар, Вакхилид, Гомерівські гімни) і зображень у архаїці і класиці, була інструментом функціонально ідентичним кіфарі; у пізніші часи зображення і літературні описи формінги майже повністю зникають, мабуть, внаслідок розвитку і широкого розповсюдження кіфари.

Інші значення терміну[ред.ред. код]

Ряд музичних інструментів, які містять у своїй назві слово «ліра», не мають відношення до ліроподібних. Серед них поширений в Україні та в Білорусії інструмент колісна ліра, різновиди так званих «смичкових» лір – понтійська ліра, критська ліра, візантійська ліра, ліра да браччо, ліра да гамба – всі вони попередники сучасних струнних інструментів (скрипки, віолончелі); сюди ж відноситься оркестрова ліра – ударний інструмент (різновид дзвіночків), який використовується в основному в маршових духових оркестрах.

Рецепція[ред.ред. код]

У сучасному світі ліра служить символом і атрибутом поетів, емблемою військових оркестрів.

Література[ред.ред. код]

  • Maas M., Snyder J.M. Stringed instruments of Ancient Greece. New Haven, 1989.
  • Mathiesen T. Apollo's lyre. Lincoln, London, 1999.
  • Лира // Большая российская энциклопедия. Том 17. Москва, 2010, С. 560-561.