Лісничий Григорій Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісничий Григорій Омелянович
Народився 22 квітня 1919(1919-04-22)
село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області
Помер 26 листопада 2013(2013-11-26) (94 роки)
Київ
Країна  СРСР
 Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Богдана Хмельницького III ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Григорій Омелянович Лісничий (22 квітня 1919(19190422), село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області — 26 листопада 2013, місто Київ) — український радянський діяч, керівник нафтопереробної та нафтохімічної галузі Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині партійного діяча, репресованого у 1938 році. У 1939—1941 роках навчався у Рубіжанському хіміко-технологічному інституті.

У 1941—1946 роках — служба в Червоній армії: начальник технічних майстерень і складу 550-го понтонного батальйону 261-ї стрілецької дивізії. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1949 році закінчив Рубіжанський хіміко-технологічний інститут.

У 1949—1958 роках — інженер, начальник цеху, начальник відділу, головний інженер, партійний організатор Кадіївського сажового заводу Ворошиловградської області.

У 1958—1960 роках — заступник начальника управління хімічної промисловості Луганського раднаргоспу.

У 1960—1963 роках — заступник начальника Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу. У 1963—1965 роках — начальник Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу.

У 1965—1971 роках — начальник управління нафтопереробної і нафтохімічної промисловості при Раді Міністрів УРСР. У 1971—1978 роках — начальник Головного управління Ради Міністрів УРСР по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості. У 1978 — 2 березня 1988 року — начальник Головного управління по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості УРСР («Укрголовнафтохімпрому»).

З 1988 року — на пенсії. Був президентом Всеукраїнської асоціації працівників і ветеранів нафтопереробної та нафтохімічної промисловості України.

Звання[ред. | ред. код]

  • старший лейтенант

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]