Лісові брати
| Історія Латвії |
Доісторична Латвія
Середньовіччя
Новий час
Новітній час
Сучасність
|
Лісові брати (ест. metsavennad, латис. meža brāļi, лит. miško broliai) — загальна назва партизанського опору в країнах Прибалтики проти радянської окупації, розпочатої за Пактом Молотова-Ріббентропа. Цей рух налічував порядку 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинуло або пропали без вісті.
В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні (УПА), Західній Білорусі (БКА), Польщі та Румунії.
Назва «лісові брати» була успадкована від латиських партизан-революціонерів, що діяли у період Російської революції 1905-07 років [1].
Зміст |
Діяльність лісових братів [ред.]
Естонія [ред.]
- Докладніше у статті Історія Естонії
В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах Пярнумаа та Ляянемаа, Тартумаа та Іда-Вірумаа. За період з 1944 — по 1947 вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.
Останній естонський партизан Аугуст Саббе загинув 28 вересня 1978 в повіті Вирумаа.
Латвія [ред.]
- Докладніше у статті Історія Латвії
В Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків Латиського легіону СС.[2] Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком. [3] [4] До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.[4] Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами[5]), до 3 тисяч (за латиськими джерелами[3]) чекістів, бійців каральних батальонів та партійних активістів. Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан — депортовано.
Литва [ред.]
- Докладніше у статті Історія Литви
У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Прибалтики, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.[6] Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.[7]. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (1909—1953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Daumantas, Juozas L. Fighters for Freedom, Manyland Books, New York, December 1975. ISBN 0-87141-049-4
- Razgaitis, Darius. Forest Brothers from the West, research thesis, 2002.
- Vardys, V. Stanley. Lithuania Under the Soviets: Portrait of a Nation, 1940-65, F. A. Praeger, New York, 1965.
- Rieber, Alfred J. (2003). Civil Wars in the Soviet Union. Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 4.1, 129—162.
Примітки [ред.]
- ↑ Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.
- ↑ Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.
- ↑ а б Музей окупації Латвії
- ↑ а б Laar, p. 24
- ↑ Plakans, p. 155
- ↑ Kaszeta, Daniel J. Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940-1952, Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089
- ↑ Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR, Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X
 |
Це незавершена стаття з історії Європи. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
