Лісопильна рама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісопильна рама
Розпилювання колоди на дошки на лісопильній рамі

Лісопи́льна ра́ма, пилора́ма — деревообробний верстат для поздовжнього розпилювання сукупністю пил круглих лісоматеріалів (колод) і брусів на пиломатеріали потрібних розмірів і якості[1].

Історія[ред. | ред. код]

Ручна пилорама
Пилорама у музеї просто неба Рошейдер Гоф
Див. також: Лісопильня

Перші пилки з'явилися в Бронзовій добі. На початку I тисячоліття до н. е. у Фінікії була винайдена дворучна пилка, завдяки якій стало можливим вироблення брусу, який використовувався в кораблебудуванні[2]. Трохи пізніше для приведення пилки в рух здогадалися використовувати водяне колесо, ця конструкція була основною аж до винаходу парового двигуна[3].

Призначення[ред. | ред. код]

Лісопильна рама — це верстат з безперервною подачею для подовжнього розпилювання колод на дошки і бруси, а також брусів на дошки. При роботі в розвал, колоди розпилюються на дошки потрібної товщини. При роботі з брусковою заготовкою колоди спочатку розпилюються на бруси (з одночасним отриманням 2 або 4 підгорбильних дощок) і лише після цього брус розпилюється на дошки.

Будова[ред. | ред. код]

Основні вузли: механізми різання, механізм подавання, візки для подачі колоди, приймальні візки чи рольганг (набір роликів) з напрямними ножами. Різальним інструментом у лісопильній рамі служать пилки, закріплені у пильній рамці (одна або дві), якій кривошипний механізм надає зворотно-поступального руху. Лісопильні рами можуть мати безперервну або доштовхну подачу.

Характеристики[ред. | ред. код]

Лісопильні рами виготовляють з просвітом (ним визначається найбільший діаметр розпилюваних колод) 350…1100 мм, ходом рамки 200…700 мм, частотою її ходів 300…600 на хвилину. Потужність головного рушія лісопильної рами сягає 135 кВт.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють лісопильні рами: стаціонарні та пересувні; одно-, півтора- і двоповерхові; з прямолінійною і замкненою криволінійною траєкторією руху рамки; з вертикальним і горизонтальним розміщенням пилок; з безперервним або періодичним подаванням матеріалу.

Рамова пилорама[ред. | ред. код]

Розпилювання здійснюється пилками, зібраними (як правило, вертикально) у постав і закріпленими в пилковій рамці із зворотно-поступальним переміщенням пилкової рамки по напрямних[4]. Виділяють рами спеціального призначення:

  • горизонтальні рами — переміщення пилкової рамки відбувається в горизонтальному напрямку (підходять для розпилювання колод цінних порід і для випилювання ванчесів у фанерному виробництві);
  • коротушкові рами — призначені для розпилювання коротких колод і брусів[5].
  • тарні рами — використовуються для розпилу невеликих брусів на тарну дощечку, заготовки для дерев'яних лиж. Відмінними рисами таких рам є малий хід і невелика висота пилкової рамки[6];
  • пересувні рами — підходять для тимчасових цехів (можливе транспортування без демонтажу)[7].

До переваг махових пилорам належить висока якість одержуваного пиломатеріалу, більша продуктивність праці. До недоліків — масивність конструкції, високе енергоспоживання, необхідність кваліфікованого обслуговування. Тому зараз махові пилорами масово витісняються дисковими і стрічковими пилорамами.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 2247-93 Скриньки дерев'яні. Виробництво. Терміни та визначення.
  2. Топорная история. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 лютого 2017.
  3. Знакомьтесь — Пилорама. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
  4. В. В. Амалицкий. В. И. Санев «ОБОРУДОВАНИЕ И ИНСТРУМЕНТ ДЕРЕВО-ОБРАБАТЫВАЮЩИХ ПРЕДПРИЯТИЙ» М.: Экология, 1992. Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
  5. Коротышевые лесопильные рамы. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
  6. Тарные лесопильные рамы. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 2 лютого 2017.
  7. Передвижные лесопильные рамы. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 2 лютого 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

  • УРЕС — 2-е видання.
  • Войтович І. Г. Основи технології виробів з деревини: підручник для студ. спец. «Деревооброблювальні технології» / І. Г. Войтович. — Львів: НЛТУ України, Країна ангелят, 2010. — 305с. — ISBN 978-966-96826-0-4
  • Кірик М. Д. Механічне оброблення деревини та деревних матеріалів. Підручник для вищих навчальних закладів / М. Д. Кірик. — Львів: ТзОВ «Кольорове небо», 2006. — ISBN 966-8800-07-9

Посилання[ред. | ред. код]