Лісій

Лісій (грец. Λυσίας, 459 до н. е., Стародавні Афіни — 380 до н. е.) — античний історик, оратор.

Біографія

Батько його був метеком (вільною але без цивільних прав людиною) і володів майстернею, у якій виготовлялися щити. Майбутній оратор разом із братом учився в південно-італійському місті Фурії, де слухав курс риторики у відомих софістів. Приблизно в 412 році Лісій повернувся в Афіни. Афінська держава в цей час знаходилося в скрутному стані — йшла Пелопоннеська війна, невдала для Афін. У 405 році Афіни зазнали нищівної поразки. В результаті до влади прийшли ставленики перемігшої Спарти, «30 тиранів», що проводили політику жорстокого терору стосовно безправних елементів афінського суспільства. Велике володіння, яким володіли Лісій і його брат, було причиною розправи над ними. Брат Лісія був страчений, самому оратору довелося рятуватися втечею в сусідню Мегару. Після перемоги демократії Лісій повернувся в Афіни, але одержати цивільні права йому так і не вдалося. Першою судовою промовою, виголошеною Лісієм, була промова проти одного з тридцяти тиранів, винного в смерті його брата. Надалі він писав промови і для інших людей, зробивши це своєю головною професією.

Усього йому приписувалося в стародавності до 400 промов, але до нас дійшло тільки 34, причому не усі з них справжні. Переважна більшість збережених відносяться до жанру судових, але в збірнику є і політичні, і навіть урочисті промови — наприклад, надгробне слово над тілами воїнів, що упали в Коринфской війні 395 — 386 років. Характерні риси стилю Лісія чітко відзначаються стародавніми критиками. Виклад його простий, логічно і виразно, фрази короткі і побудовані симетрично, ораторські прийоми вишукані і витончені. Лісій заклав основу жанру судової мови, створивши своєрідний еталон стилю, композиції і самій аргументації — наступні покоління ораторів багато в чому йому випливали. Особливо великі його заслуги в створенні літературної мови аттичної прози. Ми не знайдемо в нього ні архаїзмів, ні заплутаних оборотів, наступні критики (Діонісій Галікарнаський) визнавали, що ніхто згодом не перевершив Лісія в чистоті атичної мови. Живим і наочним розповідь оратора робить окреслення характеру (етопея) — причому не тільки характерів зображуваних людей, але і характеру людини, що говорить, (наприклад, суворого і простодушного Евфілета, у вуста якого вкладена мова «Про убивство Ератосфена»).

Деякі твори Лісія

• Розмова про кохання
• За Мантіфея
• Проти Агората
• Проти Панклеона
• Проти Ератосфена
• Проти хліботорговців

Література

• Ораторы Греции. М., 1985.
• Велика Радянська Енциклопедія