Ліс водоростей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розповсюдження водоростевих лісів
Kelp-forest-Monterey.jpg

Ліси водоростей — підводні області з високою щільністю зростання водоростей, що знаходяться як правило поблизу морських берегів на глибині 10-25 м.

Визнані однією з найбільш продуктивних динамічних екосистем на Землі[1]. Найбільш великі ліси водоростей розвинені в холодних морях (Льодовитий океан, Північний Атлантичний океан, Північні моря), проте в 2007 р. ліси водоростей також були виявлені в тропічних водах поблизу Еквадора[2]. У Північній Америці найбільшого розвитку ліси водоростей досягають вздовж тихоокеанського узбережжя, де завдяки впливу холодної Каліфорнійської течії вони широко поширені аж до північного краю Каліфорнійського півострова.

Фактично, будучи сформованими переважно бурими водоростями із ряду Laminariales, ліси водоростей забезпечують унікальне тривимірне середовище проживання для морських організмів і є джерелом для розуміння багатьох екологічних процесів.

Водорості[ред.ред. код]

Ліс водоростей біля берегів Каліфорнії
Водоросль Macrocystis pyrifera

Морські лісу водоростей сформовані різними видами водоростей, залежно від природних зон їхнього розташування. Так, водорості роду Macrocystis утворюють подібні зарості в Південній Каліфорнії, Nereocystis в Пьюджет-Саунд, а Laminaria — в холодних водах далекої Півночі. Крім великих видів, в утворенні даної природної зони беруть участь і більш дрібні види, які утворюють зарості, схожі на густі чагарники.

Найбільш часто ліси водоростей утворюють представники роду Macrocystis, хоча також існують і інші численні роди, такі як Ламінарія, Ecklonia, Lessonia]], Alaria і Eisenia[3][4].

Ростуть всі вони, прикріплюючись ризоїдами до скель або каменів на дні, в прибережних зонах, на глибині 10-25 м. Водорості з роду Macrocystis є справжніми гігантами серед водоростей, досягаючи довжини 60 м, при масі до 150 кг[5][6]. А тривалість їх життя може досягати 20 років[7]. Слоєвище водоростей Macrocystis зростають приблизно на 30-60 см в день, не набагато поступаючись у швидкості росту бамбуку. При сприятливих умовах і освітленості вид Macrocystis pyrifera може вирости довжиною до 25 м всього за 120 днів безперервного зростання[8]. При цьому вони утворюють численні стовбури, які відгалуджуються від головного стовбура. Один спорофіт може налічувати до 130 окремих «гілок», а в більшості випадків лише 30-40[8]. Досягаючи поверхні, вони продовжують рости деякий час, переплутуючись між собою, і тим самим утворюючи своєрідні листяні «поля» на поверхні океану. Сформовані таким чином «крони» затінюють інші види водоростей, які утворюють своєрідний «підлісок»[7].

Плавучість слоєвища забезпечується завдяки заповненим повітрям бульбашкам — пневматоцистам. У інших видів вони можуть бути досить великими, наприклад, у представників родів Pelagophycus і Pfereocystis. У Pelagophycus є лише один пневматоцист, яким закінчується гладкий стовбур біля поверхні. Його ємність може досягати 2,6 літра. Довжина слоєвища ламінарії може доходити до 3-5 м (іноді 20 м), і ширини — до 0,5 м.

Екосистема і біоценоз[ред.ред. код]

Kelp forest.jpg

Основними продуцентами в даній екосистемі є зовсім не планктонні водорості, а макрофіти: великі прикріплені бурі водорості. Однак дані водорості дуже вразливі, оскільки часом активно поїдаються, особливо на ранніх стадіях свого розвитку, різними фітофагами — морськими їжаками, молюсками тощо Головним об'єктом конкуренції в цих лісах бурих водоростей є сонячне світло, що забезпечує швидкий ріст водоростей. Найбільша видова різноманітність фауни спостерігається в нижньому ярусі, на дні. Тут рясніють різноманітні морські зірки, морські їжаки, моховатки, ракоподібні, краби, молюски, трубчасті черви. Також є і численні донні і придонні риби.

Наявність гігантських бурих водоростей, які утворюють під водою «ліси», а на поверхні води — «поля» з переплетених частин таломів, є однією з необхідних умов для існування каланів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mann K.H. Seaweeds: their productivity and strategy for growth // Science. — !973. — Vol. 182. — P. 975–981.
  2. Graham M.H., B.P. hi. Kinlan L.D., Druehl L.E. Garske, S. Banks. Deep-water kelp refugia as potential hotspots of tropical marine diversity and productivity // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 2007. — Vol. 104. — P. 16576-16580.
  3. Steneck R.S., Graham M.H., Bourque B.J., Corbett D., Erlandson J.M., Estes J.A., Tegner M.J. Kelp forest ecosystems: biodiversity, stability, resilience and future // Environmental Conservation. — 2002. — Vol. 29. — Р. 436–459.
  4. Jones C.G., Lawton J.H., Shachak M. Positive and negative effects of organisms as physical ecosystem engineers // Ecology. — 1997. — Vol. 78. — Р. 1946–1957.
  5. Abbott & Hollenberg 1976
  6. AlgaeBase: Species: Macrocystis integrifolia
  7. а б Steneck R.S., Dethier M.N. A functional group approach to the structure of algal-dominated communities // Oikos. — 1994. — Vol. 69. — P. 476–498.
  8. а б Hoek et al. — 1995. — Р. 201

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]