Літин (смт)

смт Літин
Герб Літина	Прапор Літина
	У центрі Літина, серпень 2009 року
Країна	Україна
Область/АРК	Вінницька
Район/міськрада	Літинський
Рада	Літинська селищна рада
Код КОАТУУ:	0522455100
Офіційний сайт:	—
Основні дані
Засноване	1391
Статус	із 1924 року
Площа	6.79 км²
Населення	6751 (01.01.2011)
Густота	994.26 осіб/км²
Поштовий індекс	22300—306
Телефонний код	+380 4347
Географічні координати	49°19′38″ пн. ш. 28°05′00″ сх. д. / 49.32722° пн. ш. 28.08333° сх. д.Координати: 49°19′38″ пн. ш. 28°05′00″ сх. д. / 49.32722° пн. ш. 28.08333° сх. д.
Висота над рівнем моря	254 м
Водойма	Згар
Відстань
Найближча залізнична станція:	Уладівка
До станції:	30 км
	До обл. центру:
- фізична:	28 км
- залізницею:	54 км
- автошляхами:	31,6 км
Селищна влада
Адреса	22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Леніна 32
Голова селищної ради	Бичок Анатолій Іванович
Карта
	; Літин

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Літин.

Лі́тин — селище міського типу, центр Літинського району Вінницької області.

Зміст

1 Загальні дані
2 Історія
3 Економіка: промисловість, транспорт і торгівля
4 Соціальна сфера
5 Культура
6 Персоналії
7 Галерея
8 Виноски
9 Джерела і посилання

Загальні дані [ред.]

Літин розташований біля річки Згар. Площа містечка становить 680 га.

У Літині проживає (2-а пол. 2000-х рр.) 6817 осіб, серед них:

1790 пенсіонерів;
55 інвалідів Другої Світової війни;
106 солдатських вдів;
33 багатодітних сімей.

Загальний житловий фонд (2-а пол. 2000-х рр.) становить 36 багатоквартирних будинків, або 605 квартир та 2200 індивідуальних житлових будинків.

Тут розташована Літинська виправна колонія (№ 123).

Історія [ред.]

Літин має давню і цікаву історію. Перші згадки про нього датуються кінцем XIV століття. Довгий час вважалося, що першою згадкою про Літин є грамота великого князя Свидригайла від 21 травня 1431 року. Ця грамота встановлювала межі володінь панів Микулинських і Кмити. Землі по ліву сторону від річки Кулиги, згідно з цим документом, належать Микулинським, а по праву, з Літином – є майном Брацлавського зем’ янина Олександра Кмити .

Проте, кілька років тому було знайдено документи, які доводять, що Літин старіший. В Національному історичному архіві Білорусі знайшли пергаментний документ, Грамоту Федора Коріатовича , володаря Поділля, від 20 червня 1391 року. В ній йдеться про те, що Констянтин і Федір Коріатовичі дарять в “отчину и дидичну” Сокілець і інші привілеї своєму вірному слузі Гриньку: “А дали есмы ему границу к Сокольцю: от Чжюнькова долов Росью по устье Малой Торчице, а от Плискова долов Роской аж до устья, а от верха Кропивной аж до устья, а от устья Кропивной долов Богом аж до устья Собу, а от Дашевцов долов Собом, аж до устья Собу, а от Звенигорода дали мы ему границу аж по Конелыи. И со всеми с тыми потокы што в тым рекам сидят и по тых потоках, и с лесы, и с поли, и с дубравами, и со всеми с тыми вжитки…

А к той Соколецкой волости придали ему наша старейшая братья и мы Збынов поток весь от верха аж до устья а село Глинянець, а Вороновицю, а Прилук, а Ильинци, а на реце на Русаве дали есмы ему в трех местах люди садит. А также теща его княгини Андриановая Веинецьская дали пану Гринькови и своим детям своя села перед нами и передо всею нашею радою и с нашею волею: село Микулиньци, Литыню, Вонячин, Дешковци, Стрижевку, и со всем с тым, што к тому прислушаеть… ” .

Тобто ця грамота не тільки зафіксувала низку географічних назв Вінничини, а й утвердила те, що на 1391 рік вони існували і мали своїх володарів, що вказує на їхній ще старіший вік.

На початку XVI століття поселення лічилось як торгівельний і ремісничий центр. У 1511 році навіть була затверджена Літинська міра продажу хліба. Через Літин проходив торговий шлях «Київ-Львів». На острові, утвореною річкою Згаром та її притокою Шмигавкою, було споруджено укріплений замок. З 1566 р. Літин — центр староства. У 1578 р. містечко отримало магдебурзьке право.

1648 — рік звільнення Літина загоном Максима Кривоноса від польсько-шляхетського панства. А в листопаді 1653 року український гетьман Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана у Літині. Після визволення у 1648 р. став сотенним містечком Брацлавського полку.

Від серпня 1797 р. Літин стає повітовим містом Подільської губернії — центром Літинського повіту. Щороку в ньому відбувалось до 4-х ярмарків.

Історія Літина XIX століття тісно пов'язана з іменем народного месника Устима Кармелюка. У 1814 р., 1822—23 рр., 1827 р., 1830—32 рр. він був за ґратами Літинської в'язниці, чекаючи на страту (вже у 2-й пол. ХХ ст. в одному з приміщень буцегарні розмістився Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка). Очоливши повстання тюремних в'язнів, у 1827 р. народний герой здійснив втечу.

Вид на Літин, 1910 рік

У 1896 році в Літині було 11162 мешканця (5433 чоловіка та 5729 жінок), з їхнього числа юдеїв — 5040, православних — 3846, розкольників — 1135 (поповців — 385, безпоповців — 750), католиків — 880, протестантів — 162, представників інших вірувань — 99; за становим розподілом дворян у містечку налічувалось 410 осіб, представників духовного стану — 49, почесних громадян та купців — 686, міщан — 8 977, селян — 545, військових — 371, інших — 124. За статистикою того ж року в Літині були 3 православні церкви, 1 костел, 2 розкольницьких молитовних будинки і аж 4 синагоги та єврейських молитовних будинків. Загалом житлових будинків тоді налічувалось — 930, із них кам'яниць лише 12. Соціальну сферу в містечку представляли 2-класне міське чоловіче училище і 1 жіноче училище, а також лікарня, аптека, млин, 2 цегельних заводи та 1 шкіряний.

Від березня 1928 року Літин став центром однойменного району Вінницького округу.

З 17 липня 1941 року по 20 березня 1944 року — Літин під фашистською окупацією.

В січні 1967 року відбулося відновлення статусу Літина як райцентру і початок нового функціонування Літинського району. За повоєнний час у містечку збудовані нові житлові будинки, об'єкти промислового і соціального призначення.

Економіка: промисловість, транспорт і торгівля [ред.]

На території смт. Літина розвивається промисловість, транспортна галузь.

Всього в Літині зареєстровано 453 підприємства, фірм, організацій, товариств. Основними бюджетонаповнювачами є:

ВАТ «Літинський молочний завод», на якому працює 463 ос.;
ТОВ «Літинський м'ясокомбінат» — 131 ос.;
ТОВ ВП «Маріо» — 140 ос.

Через Літин проходить траса Вінниця—Хмельницький (E50) як частина автошляху міжнародного значення Умань—Краківець. Північну частину району перетинає залізниця, на якій розташована станція Уладівка (протяжність — 9 км).

У селищі працюють 42 об'єкти торгівлі, 2 ринки, підприємства побутового обслуговування.

Соціальна сфера [ред.]

Літинська музична школа

На території Літина функціонують наступні заклади соціальної сфери (медицини і освіти, в тому числі позашкільної):

центральна районна лікарня;
РайСЕС, 5 аптек і аптечний кіоск;
2 загальноосвітніх школи І-ІІІ ст.;
два дитячих садочки;
ДЮСШ, ЦДЮТ, музична школа.

У смт. Літині газифіковано ЦРЛ, школи, дитячі садки, заклади культури і спорту, установи, підприємства, організації. Природним газом користується значна кількість мешканців містечка.

Культура [ред.]

Центральний вхід до Парку культури і відпочинку

У Літині функціонують різноманітні заклади культури, культурно-мистецькі об'єднання, творчі колективи.

Осередком культурного життя Літина (і всього району) є районний будинок культури. Функціонують бібліотеки, в тому числі центральна районна та дитяча, при освітніх закладах тощо.

В Літині функціонує громадська культурно-наукова організація Подільський народний університет Культури^[2]. Гордістю містечка і району є Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка.

Працює районний кінотеатр. Улюбленим місцем відпочинку городян є Парк культури і відпочинку.

У містечку збереглися каземати старої в'язниці (пам'ятка XVIII—XIX ст.); встановлено низку пам'ятників, пам'ятних знаків і меморіалів — меморіал воїнів ВВВ і пам'ятник В. Леніну (в радянський час); меморіал загиблих у війні в Афганістані та пам'ятний знак жертвам голодоморів і політичних репресій (за незалежності України).