Літургія Василія Великого

Василій Великий звершує проксомідію (фреска кафедрального собору в Охриді)

Літургія Василія Великого (грец. Θεία Λειτουργία του Μεγάλου Βασιλείου) — чин литургії візантійського обряду, яка, згідно з Уставом, здійснюється лише десять разів на рік. Складання даного чинопослідування традиційно приписують святителю Василію Великому, архієпископ у Кесарії Каппадокійської.

Дні коли служать літургію [ред.]

Літургія Василя Великого здійснюється в східних католицьких та православних церквах десять раз на рік:

В недільні дні Великого посту, крім Вербної неділі;
В четвер і суботу Страсного тижня;
В день пам'яті Василя Великого 14 січня (1 січня за старим стилем);
Напередодні свят Різдва Христового та Хрещення або в самі ці свята, якщо вони трапляються в понеділок або в неділю.

Порядок, зміст і дію літургії Василя Великого подібні літургії Іоанна Златоуста, але мають такі особливості:

Молитви, які священик читає таємно (про себе) у вівтарі (особливо євхаристійні), значно довші, а тому і співання на цій Літургії бувають протяжнішими;
Перед вигуками в другій частині євхаристійної молитви «Прийміть, споживайте» та «Пийте з неї всі» священик вимовляє вголос ще слова: «Дав дав святим Своїм Учням і Апостолам і сказав:»;
Замість молитви «Достойно є» співається молитва «Тобою радується, Благодатная»;
На проскомідії та відпусті замість імені Івана Златоуста згадується ім'я Василя Великого.