Літій-іонний акумулятор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літій-іонний акумулятор для живлення мобільного телефону

Літій-іонний акумулятор (англ. Lithium-ion battery, скорочено Li-ion) — один з двох основних типів літієвих електричних акумуляторів з категорії вторинних електричних батарей, який різниться з літій-полімерним акумулятором лише типом електроліту, що використовується при їх виготовленні.[1] У випадку з Li-ion — це гелеподібний електроліт, у випадку з Li-Pol — спеціальний полімер, насичений розчином літію.[1] Широко розповсюджений в побутовій електроніці.

Назву літій-іонні акумулятори одержали через те, що електричний струм в зовнішньому колі з'являється через перенос літієвих іонів від анода до катода на основі різних сполук (найчастіше LiCoO2, LiNiO2 і змішаних оксидів).[1]

Практично всі джерела живлення, що мають високу питому густину, використовують літій, завдяки його хімічним властивостям. Кілограм літію здатний зберігати 3860 А•год., коли для порівняння, показник цинку становить 820 А•год, а свинцю — 260.[1]

Історія[ред.ред. код]

Перший літій-іонний акумулятор розробила корпорація Sony в 1991 році.

Літій-йонний акумулятор. Варта, Museum Autovision, Альтлусхайм, Німеччина
Циліндричний елемент 18650 перед закриттям

Спроби розробити літієві електричні батареї, що перезаряджаються, проводилися в 80-тих р. ХХ ст., але були невдалими через неможливість забезпечення потрібного рівня безпеки при їх експлуатації оскільки літій занадто активний і настільки бурхливо реагує з водою, що може спалахнути. Було встановлено, що в ході циклів заряду-розряду електричної батареї з металевим літієвим електродом може виникнути коротке замикання всередині акумуляторної батареї. При цьому температура всередині акумулятора може досягти температури плавлення літію. У результаті бурхливої хімічної взаємодії літію з електролітом відбуваеться вибух.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Сучасні літій-іонні акумулятори мають високі показники: 100-180 Вт*год/кг і 250-400 Вт*год/дм3, робоча напруга — 3,5-3,7 В.

Якщо ще кілька років тому розробники вважали досяжною ємність літій-іонних акумуляторів не більше кількох ампер-годин, то нині більшість причин, що обмежують збільшення ємності, подолано і багато виробників почали випускати акумулятори ємністю в сотні ампер-годин.

  • Енергетична ємність: 110 … 200 Вт*год/кг
  • Внутрішній опір: 150 … 250 мОм (для батареї 7,2 В)
  • Число циклів заряд/розряд до втрати 20 % ємності: 500—1000
  • Час швидкого заряду: 2-4 години
  • Допустимий перезаряд: дуже низький
  • Саморозряд при кімнатній температурі: 7 % в рік
  • Напруга максимальна в елементі: 4,18..4,20 В (повністю заряджений)
  • Напруга мінімальна: 2,5..2,75 В(повністю розряджений)
  • Струм навантаження відносно ємності (С):
    • — піковий: більше 2С
    • — найбільше допустимий: до 1С
  • Діапазон робочих температур: −20 — +60 °C
  • обслуговування: не регламентується

Сучасні малогабаритні акумулятори працездатні при струмах розряду до 2С, потужні - до 10-20С. Діапазон робочих температур: від -20 до +60оС. Але багато виробників вже розробили акумулятори, працездатні при -40 °С. Можливе розширення температурного діапазону і в бік вищих температур.

В основному Li-ion акумулятори краще всього функціонують при кімнатній температурі. Робота при підвищеній температурі скорочує термін дії їх використання.[1] Підвищена температура тимчасово протидіє внутрішньому опору акумулятора, збільшення якого призводить до його зносу. Винятком сьогодні є тільки літій-полімерні акумулятори із сухим твердим полімерним електролітом.

Саморозряд становить 4-6 % за першии місяць, потім - значно менше: за 12 місяців акумулятори втрачають 10-20% запасеної ємності.[1] Втрати ємності в кілька разів менші, ніж у нікель-кадмієвих акумуляторів, як при 20оС, так і при 40оС.

Ресурс — 500-1000 циклів.[1]

Всі літієві акумулятори мають досить прийнятні для зберігання параметри. Втрата ємності за рахунок саморозряду 5-10 % за рік.

Наведені показники варто розглядати як деякі номінальні оріентири. Для кожного конкретного акумулятора, наприклад, розрядна напруга залежить від струму розряду, рівня розрядженості, температури; ресурс залежить від режимів (струмів) розряду й заряду, температури, глибини розряду; діапазон робочих температур — від рівня виробленого ресурсу та припустимих робочих напруг.[1]

До недоліків Li-ion акумуляторів варто віднести чутливість до перезарядки і перерозрядки, через це вони повинні мати обмежувачі заряду й розряду.[1]

Принцип роботи[ред.ред. код]

Принцип роботи батарей заснований на переміщенні позитивно заряджених іонів літію Li+ між позитивними й негативними електродами в процесі розрядки й зарядки. Металевий літій у цих процесах участі не бере,[1] тому не виникає будь-яких проблем з відновленням електродів, що забезпечує стабільність і безпеку при використанні батареї.

Наявність негативного електрода, який приймає і віддає іони, є загальним для всіх систем, але існує широкий вибір матеріалів, придатних для реалізації позитивного електрода й здатних забезпечувати різницю потенціалів між електродами до 3 В.

Для нормальної роботи будь-якої електрохімічної батареї необхідно як мінімум три компоненти: два електроди й електроліт, що забезпечує перенос іонів. У малогабаритних батареях електроліт може бути твердим, рідким і желеподібним. Рідкі електроліти застосовуються, як правило, у клеєних циліндричних батареях, але через високу небезпеку займання вони не знайшли застосування в інших системах. Для розробки твердих електролітів для літієвих батарей, що мають можливість перезаряджання, пішло два десятиліття напружених досліджень. На їх основі стало можливим створення тонких і пласких батарей, але з невеликим діапазоном робочих температур та малою потужністю.

Формати літій-іонних акумуляторів. Конструкція Li-ion акумуляторів[ред.ред. код]

Nissan Leaf з літій-іонним акумулятором

Літій-іонні акумулятори доступні в різних форм-факторах, які в цілому можна розділити на чотири групи:[2][3]

  • Невеликі циліндричні (тверді тіла без терміналів, таких як батареї для портативних комп'ютерів)
  • Великі циліндричні (тверде тіло з великими гвинтовими клемами)
  • В чохлах (м'які, плоскі тіла, такі, як ті, які використовуються в стільникових телефонах)
  • Призматичні (напів-жорсткий пластиковий корпус з великими гвинтовими клемами)

Конструктивно Li-ion акумулятори, як і лужні (Ni-Cd, Ni-MH), виготовляються в циліндричному и призматичному варіантах.

У циліндричних акумуляторах згорнутий у вигляді рулону пакет електродів і сепаратора вбудований у сталевий або алюмінієвий корпус, з яким з'єднаний негативний електрод. Позитивний полюс акумулятора виведений через ізолятор на кришку.

Призматичні акумулятори виготовляються шляхом складання прямокутних пластин одна на одну. Вони забезпечують щільніше упакування в акумуляторній батареї, але, на відміну від циліндричних акумуляторів, складніше витримують стискуючі зусилля на електроди.[1] У деяких призматичних акумуляторах застосовується рулонне складання пакета електродів, що скручується в еліптичну спіраль.[1]

Деякі конструктивні заходи звичайно застосовують і для попередження швидкого розігріву і забезпечення безпеки роботи Li-ion акумуляторів. Під кришкою акумулятора є пристрій, що реагує на позитивний температурний коефіцієнт збільшенням опору, і, який розриває електричний зв'язок між катодом і позитивною клемою при підвищенні тиску газів всередині акумулятора вище допустимої норми. Для підвищення рівня безпеки експлуатації Li-ion акумуляторів у складі батареї обов'язково застосовується також і зовнішній електронний захист, мета якого не допустити перезарядження и перерозрядження, короткого замикання й надмірного розігріву.

Конструкція Li-ion та інших літієвих акумуляторів, як і конструкція всіх первинних батарей з літієвим анодом, відрізняється абсолютною герметичністю. Вимога абсолютної герметичності визначається як неприпустимістю витікання рідкого електроліту (негативно діючого на прилади) і недопустимість потрапляння в акумулятор кисню і вологи з навколишнього середовища, оскільки вони реагують із матеріалами електродів й електроліту, повністю виводячи акумулятор із ладу.

Вбудовані системи захисту[ред.ред. код]

Li-ion акумуляторні батареї комерційного призначення мають найбільш досконалий захист, порівняно з усіма типами батарей. Як правило, у схемі захисту Li-ion батарей використовуеться ключ на польовому транзисторі, який при досягненні на елементі батареї напруги 4,30 В відкривається й тим самим перериває процес заряду. Крім того, наявний термозапобіжник, який при нагріванні батареї до 90оС від'єднує ланцюг її навантаження, забезпечуючи її термозахист.

Деякі акумулятори мають вимикач, що спрацьовує при досягненні граничного рівня тиску всередині корпуса, рівного 1034 кПа (10,5 кг/м2), і розриває ланцюг навантаження. Є й схема захисту від глибокого розряду, що стежить за напругою акумуляторної батареї й розриває ланцюг навантаження, якщо напруга на елемент знизиться до рівня 2,5 В.

Внутрішній опір схеми захисту акумуляторної батареї мобільного телефону у ввімкненому стані дорівнюе 0,05- 0,1 Ом. Конструктивно вона складається з двох ключів, з'єднаних послідовно. Один з них спрацьовує при досягненні верхнього, а інший — нижнього порогів напруги на батареї. Загальний опір цих ключів фактично створює подвоєння її внутрішнього опору, особливо, якщо батарея складається лише з одного акумулятора.

У деяких Li-ion батареях, в яких використовують марганець, мають з 1-2 елементи; схема захисту не застосовується. Замість цього в них установлено усього лише один запобіжник. І такі батареї є безпечними завдяки їх невеликим габаритам та ємності. Крім того, марганець досить "терплячий" до порушень правил експлуатації Li-ion батареї. Відсутність схеми захисту зменшує вартість Li-ion батареї, але породжує нові проблеми.

При використанні недорогих зарядних пристроїв, призначених для підзарядки від мережі або від бортової мережі автомобіля, можна бути впевненим, що за наявності в батареї схеми захисту, вона відключить її при досягненні напруги кінця заряду. Якщо схему захисту в акумуляторі не передбачено, станеться перезаряд батареї і, як наслідок, її незворотний вихід з ладу. Цей процес супроводжується підвищеним нагріванням і роздуттям корпуса батареї.

Технологічні операції виробництва[ред.ред. код]

Технологічні операції виробництва електродів и інших деталей, а також збирання акумуляторів проводять в особливих сухих кімнатах або герметичних боксах в атмосфері чистого аргону.

При збиранні акумуляторів застосовують складні сучасні технології зварювання та конструкції гермовиводів.

Закладка активних мас електродів е компромісом між бажанням досягти максимуму розрядної ємності акумулятора й вимогою гарантувати безпеку його роботи для попередження утворення металевого літію (і тим самим можливості займання). Збільшення активних мас потенційно знижує рівень безпеки при експлуатації акумулятора.

Акумулятори збирають у розрядженому стані.[1] Для приведення в дію їх необхідно зарядити.

При першому циклі заряду-розряду літій-іонні акумулятори втрачають частину ємності, тому що у процесі першого заряду крім впровадження літію в структуру вуглецевого матеріалу відбувається розкладання електроліту з утворенням плівки, що має лише іонну провідність. Утворення пасивної плівки призводить до незворотної втрати до 20-30 % закладеної ємності.[1] Для зниження цих втрат рекомендують як добавки в електроліт, так і різного роду обробку поверхні вуглецевого матеріалу. Починаючи із другого циклу, процес розряду і заряду літій-іонного акумулятора зводиться до переносу іонів літію від анода до катода й назад. Коефіцієнт використання по струму при цьому близький до одиниці.[1]

Хімічні процеси Li-ion акумуляторів[ред.ред. код]

Для того, щоб напруга акумулятора була достатньо високою, дослідники використали в якості активного матеріалу позитивного електрода оксид кобальту. Літійований оксид кобальту має потенціал близько 4 В відносно літієвого електрода, тому робоча напруга Li-ion акумулятора має характерне значення 3 В і вище.[1]

Матеріали на основі кобальту вимагають контролера для керування процесами заряд-розряд. Li/Ni02 (літій/оксид нікелю) має вищу ємність, ніж оксид кобальту, але він складний у виготовленні й може мати проблеми в плані техніки безпеки. Тому для підвищення безпеки в акумуляторах великої емності почали використовувати змішані оксиди кобальту й нікелю (20-30% нікелю).

При розряді Li-ion акумулятора відбувається деінтеркаляція (вилучення) літію з вуглецевого матеріалу (на негативному електроді) та інтеркаляція (упровадження) літію в оксид (на позитивному електроді). При заряді акумулятора процеси проходять у зворотному напрямку. Отже, у всій системі відсутній металевий (нуль-валентний) літій, а процеси розряду и заряду зводяться до переносу іонів літію з одного електрода на іншій. Тому такі акумулятори одержали назву "літій-іонні".

Процеси на негативному електроді Li-ion акумулятора. Для всіх типів Li-ion акумуляторів, які доведені до комерціалізації, негативний електрод виготовляється з вуглецевих матеріалів. Інтеркаляція літію в вуглецевих матеріалах — це складний процес, механізм і кінетика якого істотно залежить від природи вуглецевого матеріалу і природи електроліту.

Вуглецева матриця, яка застосовується в аноді, може мати впорядковану шарувату структуру, як у природного або синтетичного графіту, неупорядковану аморфну або частково упорядковану (кокс, піролізний або мезофазний вуглець, сажа та ін.).[1]

Іони літію при впровадженні розштовхують шари вуглецевої матриці і розташовуються між ними, утворюючи інтеркалати різноманітних структур. Питомий обсяг вуглецевих матеріалів у процесі інтеркаляції-деінтеркаляції іонів літію значно не змінюється.

Крім вуглецевих матеріалів як матрицю негативного електрода використовують структури на основі олова, срібла і їх сплавів, сульфіди олова, фосфорити кобальту, композити вуглецю з наночастками кремнію.[1]

Процеси на позитивному електроді Li-ion акумулятора. Якщо в первинних літієвих батареях застосовуються різноманітні активні матеріали для позитивного електрода, то в літієвих акумуляторах вибір матеріалу позитивного електрода обмежений.

Позитивні електроди літій-іонних акумуляторів створюються винятково з літійованих оксидів кобальту або нікелю і з літій-марганцевих шпінелей.[1]

У даний час як катодні матеріали все частіше застосовуються матеріали на основі змішаних оксидів або фосфатів.

3 практики видно, що з використання катодів зі змішаних оксидів досягаються найкращі характеристики акумулятора. Освоюються і технології покриттів поверхні катодів тонкодисперсними оксидами. При заряді Li-ion акумулятора відбуваються реакції на позитивних пластинах:

LiCo02 → Li 1-хСоО2 + xLi+ + хе-

на негативних пластинах:

С + xLi+ + хе- → CLix.

При прикладенні постійної напруги іони літію виходять з анода, проходять через електроліт й осідають в графіті, заряджаючи його. При відключенні напруги в електроліті утворюється подвійний шар, який не дозволяє іонам перебігти назад. Розрядка відбувається практично тільки за рахунок електричного струму через зовнішнє коло.

Маркування[ред.ред. код]

Відповідно до принципів позначень МЕК (Міжнародної електротехнічної комісії) у найменуванні літій-іонних акумуляторів перша буква І означає електрохімічну систему, друга — матеріал катода (С, N або М для кобальту, нікелю або марганцю), третя буква R або Р — конструктивне виконання (циліндричне або призматичне). Цифри після букв позначають у циліндричних акумуляторах діаметр (мм, дві цифри) і висоту (десятих мм, три цифри), призматичних — довжину, ширину й висоту (мм) послідовно.[1]

Багато компаній уводять свої літерні позначення типів, але цифри в їх найменуваннях відповідають вимогам МЕК.

Заходи безпеки при поводженні з акумулятором[ред.ред. код]

Для запобігання витоку електроліту, нагрівання й вибуху потрібно дотримуватись таких правил безпеки:

• не занурювати акумулятор у воду, зберігати його в сухому прохолодному місці, якщо не використовється його за призначенням;
• не використовувати і не залишати акумулятор поблизу джерел відкритого вогню або тепла;
• при заряді використовувати тільки призначені для цього акумулятора зарядні пристрої;
• не підключати акумулятор до пристроїв, не призначених для живлення від нього;
• не кидати акумулятор у вогонь і не нагрівати його;
• не замикати позитивний і негативний виводи акумулятора металевими предметами або дротами;
• не зберігати акумулятор разом з металевими предметами, такими як скріпки, шпильки;
• не зчавлювати, не кидати й не піддавати акумулятор механічним впливам;
• не паяти акумулятор, не проколювати його гострими предметами.

Найпоширеніші механізми зниження ємності акумулятора[ред.ред. код]

При циклах заряд-розряд Li-ion акумуляторів серед можливих механізмів зниження ємності найчастіше розглядаються такі

• руйнування кристалічної структури катодного матеріалу (особливо LiMn204);
• розшарування графіту;
• нарощування плівки на обох електродах призводить до зниження активної поверхні електродів і блокування дрібних пор;
• осадження металевого літію;
• механічні зміни структури електрода в результаті об'ємних коливань активного матеріалу при циклах заряд-розряд.

Тільки точне виконання рекомендованих умов експлуатації виробника електричної батареї забезпечить безперервний прогнозований час автономної роботи пристрою.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Шембель О. М., Білогуров В. А. Основні характеристики сучасних хімічних джерел струму різних електрохімічних систем // Сучасна спеціальна техніка. Науково-практичний журнал. — № 2(17), 2009. (с.:66-86)
  2. Andrea, 2010, p. 2
  3. «Cell boards for various cell formats». Elithion.com. Архів оригіналу за 2013-08-13. Процитовано 2011-10-08. 

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]