Ліфшиць Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Євге́н Миха́йлович Лі́фшиць (8 (21) лютого 1915, Харків — 29 листопада 1985, Москва) — фізик-теоретик. Дійсний член АН СРСР (обрано 15 березня 1979).

Біографічні дані[ред.ред. код]

Брат фізика Іллі Ліфшиця.

1933 закінчив Харківський механіко-машинобудівний (згодом — політехнічний) інститут. 1933–1938 працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР (Харків), від 1939 — в Інституті фізичних проблем АН СРСР (Москва).

Від 1946 заступник головного редактора «Журналу експериментальної і теоретичної фізики».

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Праці з проблем теорії магнетизму, гравітації, ядерної фізики, космології.

Євген Ліфшиц зробив фундаментальний внесок в теорію тяжіння. Його дослідження в даній галузі розпочалися ще 1946 класичною працею про стійкість космологічних рішень теорії тяжіння Ейнштейна, де він створив чітку класифікацію збурень — скалярних, зі зміною густиною, векторних, що описують вихровий рух, тензорних, що описують гравітаційні хвилі. Ця класифікація зберігає рішуче значення для аналізу виникнення структури Всесвіту й до сьогодні. В подальшому він звернувся до питання загального характеру особливостей в цій теорії.

У багаторічних спільних дослідженнях Євгена Ліфшица та Ісака Халатникова, до яких пізніше приєдналися В. Бєлінський, Ілля Ліфшиц, було подано досить повну картину динаміки неоднорідних та анізотропних космологічних моделей поблизу космологічної сингулярності. Особливість має дуже складний коливальний характер і може бути наглядно представлена як стиснення простору в двох напрямках з одночасним розширенням в третьому, причому напрямки стиснення та розширення змінюються протягом часу згідно з певним законом. Ці результати отримали великий резонанс серед фахівців та істотно змінили наші уявлення про релятивістський колапс та викликали ряд фізичних та математичних питань, які ще потребують відповіді.

Відзнаки та нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]