Лічильник сцинтиляцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сцинтиляційні лічильники — детектори радіоактивного випромінювання, принцип дії яких оснований на люмінесценції.

Сцинтиляційні лічильники використовують для детектування радіоактивного випромінювання речовини, що світяться при поглинанні гамма-кванта, нейтрона або зарядженої частинки, люмінофори. В сучасних приладах світло за допомогою світловодів передається на фотопомножувачі. Використовуючи послідовно кілька фотопомножувачів можна добитися підсилення в мільярди разів.

Для детектування гамма-квантів найчастіше використовуються кристали NaI з домішкою талію. Для детектування заряджених частинок краще використовувати пластикові сцинтилятори, наприклад, полістерин з добавкою терфінілу. Рідинні сцинтиляційні лічильники ефективні для реєстрації бета-частинок.

Історія[ред.ред. код]

Вперше метод сцинтиляційних лічильників був використаний в 1903 році Вільямом Круксом. В його досліді альфа-частинки викликали спалахи на екрані, покритому ZnS. Спалахи розглядалися під мікроскопом.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Фрауэнфельдер Г., Хенли Э. Субатомная физика. — М.: Мир, 1979. — 736 с.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.