Ліщинці
| село Ліщинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Громада | Погребищенська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 431 |
| Площа | 0,213 км² |
| Густота населення | 2023,47 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22213 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°34′00″ пн. ш. 29°10′06″ сх. д. / 49.56667° пн. ш. 29.16833° сх. д.Координати: 49°34′00″ пн. ш. 29°10′06″ сх. д. / 49.56667° пн. ш. 29.16833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
226 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77 |
| Карта | |
  Ліщинці | |
 Ліщинці | |
| Мапа | |
| |
Ліщи́нці — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Розташовані на обох берегах річки Самець, за 15 км від центру громади.[2] Населення становить 431 особу.
Географія[ред. | ред. код]
Село Ліщинці розташоване на обох берегах річки Самець (інша назва річки — Мика[2][3]), на якій в межах села й неподалік від нього заведено кілька ставків. На південь від села розташований ліс Чорний.
Історія[ред. | ред. код]
За часів Речі Посполитої село належало князям Радзивілам. Наприкінці 18 століття власниками села стали Ржевуські. Близько 1830 року Ржевуський передав село Валентему Абрамовичу, який заклав тут парк.[3]
У лісі відбувалися панські полювання на вовків. Нерідко село відвідував професор з Женеви Зигмунт Лясковський, батько пані Маргарити Абрамович.[2]
У Ліщинцях пани підтримували польські повстання 1831 і 1863 років. Представники Абрамовичів брали активну участь у формуванні повстанських загонів подільської шляхти та забезпечували їх арабськими скакунами, табун яких вони утримували. Під час переслідування повстанців російськими військами в маєтку було знайдено декілька сотень сідел.[2]
Під час Другої світової війни село було окуповано нацистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 29 грудня 1943 року.[4]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[6].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 429 осіб,[7] із них 98,38 % зазначили рідною мову українську, 1,16 % — російську, 0,23 % — молдовську.[8]
| Рік | ~1884[3] | 1989[9] | 2001[7] |
|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 672 | 501 | 429 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В селі збереглася пам'ятка архітектури — колишній маєток панів Бурчак-Абрамвичів, розташований на півдні села. Панський палац кінця XVIII — початку XIX століть стоїть на високому пагорбі, він оточений стародавнім парком з рідкісними породами дерев. Його збудувала колишня власниця Ліщинців Валентина Бурчак-Абрамович, яким володіла до приходу на Поділля більшовиків.[2]
Ліщинецький палац — це будівля простої архітектури. Вхідна частина акцентована чотириколонним дерев'яним портиком з різними капітелями. З внутрішніх покоїв палацу вів підземний хід, стіни і склепіння якого муровані через кожні 6 метрів. За 50 м від будинку хід роздвоювався на два рукави. Один з них вів у дальній ліс, інший — у яр до річки. Підземні ходи, з частковими завалами, збереглися і до нинішнього часу. За часів хазяйнування тут панів в старому англійському парку росли модрини, платани та столітні липи. В оранжереях вирощували троянди, кілька десятків столітніх пальм, агаву, кактуси, лаврові апельсинові та лимонні дерева. Навколо будинку росли різноманітні квіти.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Ліщинці. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 21 січня 2008.
- ↑ а б в г д е Погребищенський район (PDF). Вінницький інформаційний портал http://irp.vn.ua. ВОУНБ. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2013. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ а б в Leszczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 174. (пол.)
- ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 лютого 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Leszczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 174. (пол.) (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Старости́нці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.531
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |