Лі Гун-лін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лі Гун-лін (李公麟)
Horse and Groom, after Li Gonglin by Zhao Yong.jpg
«Конюх, що веде коня з Хотану». Автор: Лі Гун-лін
Народився 1049
Шучжоу
Помер 1106
Шучжоу
Національність китаєць
Ім'я при народженні Лі Бо-ші (李伯時)
Інші імена Лі Лун-мянь (李龍眠), Лунмянь-шаньжень (龍眠山人), Лунмянь-цзюйші (龍眠居士)
Діяльність художник
Конфесія конфуціанство

Лі Гун-лін (*1049 — †1106) — один з найвизначніших китайських художників часів династії Північна Сун, представник «стилю художників-літераторів» (веньжень-хуа 文人画).

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливової чиновницької родини. Його батько очолював Палату у кримінальних справах (Даліс 大理寺), прославившись чесністю й прямотою, крім того, був пристрасним колекціонером живопису та каліграфії. Лі Гун-лін здобув блискучу домашню освіту і у 1070 році успішно пройшовши провінційні випробування, витримав столичний іспит на вищий вчений ступінь цзінь-ши. Надалі швидко просувався по службі, досяг поста інспектора провінцій (шеншань-дінгуань 省 删 定 官), що дозволяв йому отримувати аудієнцію в імператора. Але через хворобу у 1100 році подав у відставку. Повернувшись у рідні місця, оселився в родовому маєтку у гори Лунмяньшань (гора Сплячого дракона), назва якої використовував у своїх прізвиськах. Тут він й помер у 1106 році.

Творчість[ред.ред. код]

Усього у доробку майстра було біля 100 картин. Він ще з дитинства, під впливом батька, він захопився вивченням живопису і каліграфії, приділяючи особливу увагу творам Гу Кайчжи, У Дао-цзі та інших художників минулого, які працювали в жанрі жень-у (人物, «живопис й зображення фігур»), тобто у жанрі анімалістічного і побутового живопису. Особливо полюбляв малювати коней, поки йому сказали, що малюючи лише коней, він сам ризикує перетворитися у них.

Ставши визнаним майстром жень-у, Лі Гун-лин пробував свої сили і в жанрі шань-шуй (山水, «живопис й зображення гір та води».

З часом з однаковою майстерністю працював у самих різних жанрах, використовуючи досвід їх основоположників: при зображенні коней слідував манері Хань Ганя, при створенні портретів і картин на релігійні теми — стилю У Дао-цзі, у пейзажних композицій звертався до досягнень Лі Чжао-дао. Він міг імітувати будь-яку мальовничу манеру і, якщо в тому виникала потреба, вдаватися до будь-яких технік. Подібна творча багатогранність викликала неоднозначні оцінки у сучасників Лі Гун-ліна. Одні вбачали в ньому самого видатного художника епохи Північна Сун, рівного за майстерністю корифеям попередніх епох Гу Кайчжи та У Дао-цзи. Тоді як інші дорікали в еклектизмі, вважаючи, що його творам не вистачає піднесеного натхнення.

Спадщина Лі Гун-лина збереглося в окремих зразках, найбільш відомими з яких є:

  • «Гірська садиба»
  • «Скала Гуаньінь»
  • «Печера, що поширює цвітіння»
  • «Аскет Веймоцзе»
  • «Табун на випасі»
  • «П'ять коней»
  • «Сяйво Ночі»
  • «Конюх, що веде коня з Хотану»

Джерела[ред.ред. код]

  • Lidderose L. Orchiden und Felsen. Chinesische Bilder im Museum fur Ostasiatische Kunst Berlin. B., 1998