Лі Си

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лі Си
Народився 280 до н. е.
Шанцай
Помер 208 до н. е.
Сяньян
страта
Підданство Династія Цінь
Національність китаєць
Діяльність політик, письменник

Лі Си (李斯, 280 до н. е. —208 до н. е.) — китайський політичний діяч, письменник часів династії Цінь, прихильник легізму.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у 280 році до н. е. у містечку Шанцай царства Чу. Походив з незаможної родини. Деякі час займав дрібні адміністративні посади. Зрештою став учнем Сюнь-цзи. Знаючи, що у царстві Цінь залюбки приймають талановитих людей з інших держав, відправився туди. Завдяки власному хисту зміг спочатку стати помічником впливового міністра Лю Бувея, а згодом радником лівої сторони володаря Чжен-вана (майбутнього Цінь Шихуанді). Після цього сприяв політиці об'єднання Китаю, зокрема сприяв тому, що царство Ці відмовилося від союзу від держав Янь, Хань, Вей, Чу. Завдяки цьому Чжен-вану вдалося їх захопити поодинці.

Після об'єднання імперії, Лі Си став першим міністром (канцлером). За його ініціативи проведені важливі реформи: територія держави була поділена на повіту, які об'єднувалися у 36 областей (на їх чолі стояв своєрідний триумвірат з цивільного губернатора, військового очільника та імпераського інспектора); проведено стандартизацію китайського шрифта (замінив шрифт «великої печатки» раннього Чжоу на винайдений ним шрифт «малої печатки», який практично в такому ж стані зберігся дотепер); була введена єдина довжина всіх колісниць з віссю; стандартизацій мір та ваги; стандартизація валюти (впроваджено лише золоті та бронзові гроші з отвіром по середині); стандартизація ширини доріг.

У 213 році до н. е. під час бенкетув імператорському палаці між Лі Си, прихильником легізму, та вченим-конфуціанцем вспалахнула дискусія стосовно правил управління імперією. У зв'язку з цим Лі Си домігся імператорського декрету, згідно з яким наказувалося знищити історичні записи, окрім тих, що стосувалися династії Цінь, наукові праці, окрім документі Академії знань (заснував Цінь Шихуанді), праць з медицини, сільського господарства, лісоводства. Особливо наполягалося на спаленні текстів філософських шкіл, щоб залишилися лише праці легістів. Людей, що обговорювали Шицзин та Шуцзин наказувалося стратити.

Лі Си зберіг свій вплив на імператора до самої його смерті у 210 роц ідо н. е. В цей час євнух Чжао Гао умовив Лі Си підтримати сина імператора Ху Хая (Ер шихуанді). Лі Си разом Чжао Гао підробили заповіт Цінь Шихуанді, відправивши від імені останнього наказ іншому синові імператора Фу Су та військовику Мен Тяню накласти на себе руки, що вони й зробили.

Зрештою внаслідок інтриг Чжао Гао у 208 році до н. е. було страчено й Лі Си. Разом з ним було страчено його рідних.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Був талантовитим письменником, полемістом. Найвідоміші твори Лі Си: «Доповідь про заперечення з приводу вигнання з країни іноземців», «Висічений напис на камені гори Тайшань», «Висічений напис на камені місцевості Лан'я».

Джерела[ред.ред. код]

  • Kenneth James (2002). The Human Tradition in Pre-modern China. Scholarly Resources, Inc.. ISBN 978-0-8420-2959-9.

Див. також[ред.ред. код]