Лі Цзичен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лі Цзичен
250px
Народився 22 вересня 1606(1606-09-22)
Помер 1645

Національність китаєць
Ім'я при народженні Хунцзи
Діяльність військовик

Лі Цзичен (李自成, 22 вересня 1606 —1645) — китайський військовик, очільник селянської війни, що призвела до падіння імперії Мін, перший та останній імператор династії Шунь.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 22 вересня 1606 року у провінції Шеньсі. Походив із бідної селянської родини. Замолоду був вівчарем у заможного роду Ай. Деякий час служив у війську, де отримав початкові навички, навчився бойовим мистецтвам. По поверненню оженився, нетривалий час був кінним кур'єром на пошті. після смерті батька стає ковалем. Втім у 1628 році вбиває дружину за перелібство з поміщиком Ай Чао. Міський суд виномить вирок щодо страти Лі Цзичена. Втім той за допомоги небожа Лі Го тікає, вбиває Ай Чао. після цього вони рушили на південь до провінції Ганьсу, де служать у місцевому гарнізону. Проте вже у 1629 році Лі Цзичен приєднується до повстанців, що діяли в ті місцині. Незабаром стає помічником очільника одного з повстанських загонів Гао Інсяна (мав титул князь Чуань). Одружується на його сестрі Гао Ші.

У 1631 році Лі Цзичен та Гао Інсян приєднуються до загонів іншого повстанця Ван Цзиюна. До 1633 року тривала напружена боротьба із урядовими військами. Зрештою Ван Цзиюн загинув. У 1635 році відбувся з'їзд повстанців у містечку Ін'ян, де за ініціативи Лі Цзичен було прийнято новим план боротьби з династією Мін. Проте вже незабаром повстанські загони зазнали поразки, зокрема у серпні було схоплено й страчено Гао Інсяна. Інший лідер повстанців Чжан Сяньчжун відокремився від інших й відступив до провінції Сичуань. З цього моменту Лі Цзичен приймає новий титул — князь Чуань. Але у 1637 війська Мін біля гірського перевалу Тунгуань завдають рішучої поразки армії Лі Цзичена — зуміло врятуватися лише 18 осіб. Останній мав намір накласти на себе руки, втім ворожка, що зустрілася йому на шляху, пророкували тому владу над імперією. Після Лі Цзичен на деякий час сховався у горах провінції Шеньсі.

Деякий час Лі Цзичен збирався із силами. Скориставшись погіршенням економічної ситуації через голод у західних провінціях, він почав нову пропаганду проти династії мін. З армією у 10 тисяч вояків знову рушив до центральних областей Китаю. З 1640 до 1642 року тричі намагається захопити велике місто Кайфен. Під час однієї з облог втрачає око. Втім зрештою захоплює місто. Водночас ще у 1641 році оволодіває м. Лоян. Щоб завоювати популярність, роздає зерно, гроші місцевому населенню, забороняє грабувати торгівців та селян. Привертає на свій бік чиновників та вчених. Водночас зміцнює військову дисципліну у своїй армії. Ватажків, які не підкорилися його наказам, було страчено, зокрема Ло Жуцая. У 1643 році Лі Цзичен зібрав 400 тисяч піхоти та 600 тисяч кінноти. У битві при жучжоу вщент розбиває мінські війська. Після цього захоплює фортецю Тунгуань, а згодом й м. Сіань.

8 лютого 1644 року у м. Сіань (перйменовано у Сицзін — Західна столиця) оголошує про створення нової династії Шунь (повна назва Да Шунь — «Великий Добробут»). Девізом правління нового імператора стає Юнчан (Вічний достаток). Впроваджуються нові титули: хоу, бо цзи, нань. Створює шість відомств (чинів, податків, обрядів, військової справи, покарань, робіт). За його наказом починається карбування нової монету, також оголошено іспити на вченні ступені. Для вирішення поточних питань Лі Цзичен створює військову раду з 25 найближчих полководців.

10 березня 1644 року прямує на захоплення Пекіна. 21 квітня завдає остаточної поразки амрії Мін, а вже 25 квітня захоплює Пекін. Останній імператор династії Мін — Чжу Юцзянь — наклав на себе руки. Деякий час Лі Цзичен підтримує порядок у місті, втім незабаром викликає усіх чиновників колишньої мінської адміністрації. Бажаючи показати себе суровим імператором та месником за кривди, наказує стратити 500 чиновників з 1300 присутніх. до того ж було страчено 500 солдат імператорської гвардії. В результаті у Пекіні почалося безладдя та гвалт. Населення, яке спочатку прихильно ставилося до Лі Цзичена, відвернулося від нього.

Водночас Лі Цзичен намагався привернути на свій бік У Саньгуя, який керував найбільш боєздатною армією колишньої династії Мін. Його частини охороняли Великий китайський мур. Втім наміри Лі Цзичена провалилися, з одного боку через те, що помічник лі Цзичена Лю Цзумінь захопив улюблену наложницю У Саньгуя, з іншого через спробу Лі Цзичен підступно захопити У Саньгуя (хоча той на вимогу свого батька був готовий перейти на бік династії Шунь). Зрештою останній перейшов на бік маньжурів на чолі з Доргонєм. Вирішальна битва між військами У Саньгуя (120 тисяч вояків) та маньжурів (140 тисяч вояків, з одного боку, та 400-тисячною амрією Лі Цзичена біля Іпаньши (увійшла під назвою Шаньхайгуаньской битві). У зерультаті дводенних боїв (з 26 по 27 травня) Лі Цзичен зазнав поразки. Він вимушен був відступити до Пекіна, де 3 червня провів обряди офіційного вступу на імператорський трон. Але вже 4 червня залишив Пекін.

Лі Цзичен спробував переломити ситуацію у битві при Чжендіні, яка тривала 2 дні. Проте знову зазнав поразки. Лі Цзичен спробував домовитися про спільні дії з колишнім повстанським ватажком Чжан сяньчжаном, який створив у Сичуані держави Да Си (Велике Західне царство), але марно. Лі Цзичену довелося воювати проти декількох ворогів — на півночі проти маньжурів, на сході — проти військ династії південна Мін.

У березні 1645 року Лі Цзичен зазнає нової поразки від маньжурів при Тунгуані. Вимушен був відступати на південь. У квітні зміг захопити у династії південна мін велике місто учан, проте незабаром залишив його. Того ж року помирає від хвороб (за іншої версією у бою) у горах Цзюгун.

Джерела[ред.ред. код]

  • Histoire et civilisation de Chine, Éditions Zhong Yang Wen, 2006, p.176
  • Lorge, Peter Allan War, Politics and Society in Early Modern China, 900–1795 Routledge; 1 edition (27 Oct 2005) ISBN 978-0415316910 p.147