Лі Якокка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лі Якокка
Lee Iacocca
Lee Iacocca at the White House in 1993.jpg
Народився 15 жовтня 1924(1924-10-15) (90 років)
Аллентаун, Пенсільванія
Громадянство США США
Діяльність Підприємець
Дружина Мері МакКлірі
Пеггі Джонсон
Даррен Ерл
Діти Катарина, Лія

Лі́до Е́нтоні «Лі» Яко́кка (англ. Lido Anthony «Lee» Iacocca) (народився 15 жовтня 1924 року) — американський підприємець і промисловець. Обіймав посади президента Ford Motor Company і голови правління корпорації Крайслер, автор книги «Кар'єра менеджера».

Дитинство і шкільні роки[ред.ред. код]

Лі Якокка народився в містечку Аллентаун, штат Пенсильванія. Його батьки були іммігрантами з Італії. Після закінчення школи Якокка поступив в університет Лехай у м. Бетлехемі, Пенсильванія і закінчив його у 1945 році. Навчання продовжив у Прінстонському університеті, де у 1946 році він отримав диплом магістра.

Форд[ред.ред. код]

Якокка починав працювати у компанії «Форд» на інженерській посаді, але пізніше перейшов до відділу продаж та маркетингу, де й сповна розкрилися його таланти. Працюючи у місцевому відділі продаж у 1956 році, Якокка отримав національне визнання за його маркетингову кампанію «56 за 56», пропонуючи придбати нові автомобілі 1956 року випуску за трьох-річну позику з 56-доларовими щомісячними виплатами. Його кампанія стала національною і Якокка перевели до штаб-квартири корпорації, де він почав швидко рухатися службовими сходами, і став президентом підрозділу фірми у свій 40-вий день народження, 15 жовтня 1964 року.

Якокка був залучений у проекти виробницьтва декількох популярних марок автомобілів Форда, найпомітнішим з яких був «Форд Мустанг». Також він відповідав за виробництво таких моделей, як Lincoln Continental Mark III, «Форд Фієста», а також брав участь у відродженні марки Mercury у кінці 1960-х років, зокрема у виробництві Mercury Cougar і Mercury Marquis. Він був також «рушійною силою» виробництва пресловутого «Форд Пінто». Він підтримував також інші ідеї, які на той час не знайшли підтримки у компанії Форд. Ці автомобілі були кінець кінцем введені корпорацією Крайслер, такі як — «автомобіль K» і мікроавтобус. Пізніше, він став президентом компанії Форд Мотор, але Яккока мав певні розходження у поглядах з Генрі Фордом II і у 1978 р. Генрі Форд II, незважаючи на річний $2-мільярдний прибуток корпорацією Форд, звільнив Якокку з посади.

Крайслер[ред.ред. код]

Корпорація «Крайслер» мала мільйонні збитки і наполегливо запрошувала Якокку перейти до них. Врешті-решт, Якокка став до роботи у Крайслері і почав повну перебудову компанії, звільнив багато працівників, продав збиткове європейське відділення Крайслера французькій компанії Пежо, і також запросив на роботу багато колишніх співпрацівників з компанії Форд. Також, запозичивши з Форда, Якокка запровадив на Крайслері проект Мінімакс, який став шалено успішним мінівеном. Цікаво, що Генрі Форд II свого часу не вірив в успіх Мінімакса, що й прирекло цей проект на невдачу у Форді.

Якокка також почав з реструктуризації Крайслера. Його наступним кроком стала зупинка випуску великих автомобілів, які споживали забагато палива і перехід на випуск малих економних марок Додж Омні та Плімут Горайзен. Обидві моделі стали хітом року і Крайслер у перший рік продав по 300 тис. Омні та Горайзен.

Розуміючи що Крайслерові потрібно багато грошей для перебудови, Якокка у 1979 р. звернувся до Конгресу із проханням гарантувати позику. Цей крок не мав прецедентів у автомобільній індустрії, але у кінцевому результаті Крайслер отримав гарантії.

Отримавши таким чином передишку, Крайслер почав випускати перші машини платформи K — Додж Арес та Плімут Рілайент. Через два роки з конвеєру компанії почали сходити мінівени. Завдяки успіху цих автомобілів Крайслер віддав позики на сім років раніше, ніж планувалось.

Під проводом Якокки Крайслер придбав корпорацію Амерікен Моторз (AMC) в 1987 р., що додало до Крайслера прибутковий підрозділ «Джип». Тим часом, AMC вже закінчила більшість робіт для запуску моделі Гранд Черокі, на якій дуже наполягав Якокка. Гранд Черокі вийшов тільки 1992 року, коли у продаж пішла модель 1993 року, але на той час Якокка вже залишив Крайслер.

Інша діяльність[ред.ред. код]

У травні 1982 р. президент США Рональд Рейган назначив Лі Якокка головою фонду із реставрації статуї Свободи.

У 1984 Лі Якокка у співавторстві з Вільямом Новаком випустив свою автобіографію, що мала найбільший тираж серед документальних книг з твердою обкладинкою у 1984 та 1985 роках.

У 1988 році вийшла його книга «Прямо кажучи» (англ. Talking Straight) про іновацію і творчість американців.

Посилання[ред.ред. код]