Л'Анс-о-Медоуз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 51°35′49″ пн. ш. 55°31′58″ зх. д. / 51.59694° пн. ш. 55.53278° зх. д. / 51.59694; -55.53278

Л'Анс-о-Медоуз
L'Anse aux Meadows National Historic Site
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Authentic Viking recreation.jpg
Країна Канада Канада
Тип Культурний
Критерії vi
Ідентифікатор 4
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1978
2-га сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Л'Анс-о-Медоуз (спотворене англ. L'Anse aux Meadows від фр. L'Anse-aux-Méduses, дослівно: «грот медуз») — історико-археологічний пам'ятник на території провінції Ньюфаундленд і Лабрадор (Канада), де за даними розкопок існувало перше в Північній Америці і Західній півкулі європейське поселення вікінгів кінця XI століття. Найзахідніше поселення вікінгів на території так званої Вінландії — талассократичної держави скандинавів, що тягнулася колись в Північній Америці від Гудзонової протоки на півночі до затоки Святого Лаврентія на півдні, і навіть ще південніше — до Нью-Йоркського Лонг-Айленда. Далі в нього входило узбережжя островів Гренландія, Ісландія, Ірландія, Великобританія і півострови європейського материка: Скандинавія, Бретань і т.д.[1]

Картка походів вікінгів

Розкопки[ред.ред. код]

У 1960-х роках в цьому невеликому рибальському селищі на острові Ньюфаундленд, яке в XVIXVII століттях наново обживали французи й британці, виявлено вісім землянок і кузню. За всіма оцінками на Ньюфаундленді жило не більш 50-100 людей, які декілька років пізніше покинули острів. Бронзові застібки, залізні заклепки та інші предмети, віднайдені в ході розкопок, відправилися на виставку у Вашингтон і Нью-Йорк під назвою «Вікінги: Північно-Атлантична сага». Учені припускають, що вікінги, які заснували поселення в Л'Анс-о-Медоуз, прибули з сусідньої Гренландії, де Ерік Рудий незадовго до цього заснував колонію норманів у 987. Скандинавська колонія на острові Гренландія виявилася довговічнішою, проіснувавши близько 5 століть, — та через похолодання й інші невідомі науковцям чинники, зникла з кінцем XV — початком XVI століть. У XIII столітті, досягши свого розквіту, чисельність вікінгів в Гренландії зросла до 5000.