МОДР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міжнародна організація допомоги борцям революції
(МОДР)
Оригінальна назва рос. Международная организация помощи борцам революции
Заснування 1922
Тип доброчинна організація
Голова Юліан Мархлевський (19221925)
Клара Цеткін (19251927)
Олена Стасова (19271937)

Міжнародна організація допомоги борцям революції (МОДР) — комуністична доброчинна організація, створена за рішенням Комінтерну. Маючи відділення у десятках країн світу, надавала грошову й матеріальну допомогу засудженим революціонерам.

Історія[ред.ред. код]

Створена 1922 року рішенням 4-го Конгресу Комінтерну. Задачі МОДР визначались таким чином:

« МОДР є організацією позапартійною і ставить собі на меті юридичну, моральну й матеріальну допомогу ув’язненим борцям революції, їхнім родинам і дітям, а також родинам загиблих товаришів. МОДР об’єднує навколо себе широкі маси робітників, селян та дрібних службовців без розрізнення їхньої партійної належності.  »

В березні 1923 ЦК МОДР оголосив День Паризької Комуни (18 березня) своїм святом. До 1924 організація мала секції у 19 країнах. До 1932 МОДР об'єднувала 70 національних секцій, що включали близько 14 млн чоловік (з них 9,7 млн чоловік входили в МОДР СРСР, внески якої до фонду були найбільш значущими). До 1936 року МОДР, як і НКВС, мала право на видачу дозволів на в'їзд до СРСР. У міжнародному масштабі діяла до Другої світової війни. Радянська секція МОДР працювала до 1947 року.

МОДР організовувала допомогу й підтримку Антоніо Грамші, Георгію Димитрову, Сакко і Ванцетті.

Голови ЦК МОДР[ред.ред. код]

В роботі центральних органів МОДР брала участь Тіна Модотті.

Секції[ред.ред. код]

За час роботи МОДР існували такі національні секції:

  • Австрія: Österreichische Rote Hilfe;
  • Болгарія;
  • Велика Британія: International Class War Prisoners Aid;
  • Німеччина: Rote Hilfe Deutschlands;
  • Іспанія: Socorro Rojo Internacional;
  • Італія: Soccorso rosso italiano. У «роки свинцю» (1970-ті), які стали десятиліттям терактів та політичної нестабільності, в Італії діяло декілька організацій Soccorso Rosso, що надавали юридичну, фінансову й організаційну допомогу радикальним позапарламентським лівим.
  • Мексика: Ліга підтримки борців, яких переслідують, (Liga Pro Luchadores Perseguidos). Наприкінці 1920-их років Фарабундо Марті став главою МОДР у Латинській Америці. Хуліо Антоніо Мелья, глава Комуністичної партії Куби, що перебував з 1926 року у вигнанні в Мексиці, став провідною постаттю в діяльності МОДР в країні.
  • Нідерланди: Roode Hulp Holland;
  • Норвегія: Norges Roede Hjelp;
  • Польща: Czerwona Pomoc, з 1925 року — Czerwona Pomoc w Polsce. В жовтні 1933 року польська організація МОДР налічувала 9 тис. членів, з них 3 тис. у Західній Білорусі й Західній Україні. У 1936 році організувала конгрес працівників культури у Львові. У 1938 розпущена разом з КПП.
  • СРСР: Міжнародна організація допомоги борцям революції. Радянська секція МОДР була найбільш масовою й основним джерелом грошових коштів для міжнародної організації. Закрита 1947 року.
  • США: International Labor Defence. Американська секція була заснована в липні 1925 року на з'їзді в Чикаго. В Чикаго розташовувалась її штаб-квартира. Лідерами ILD були Джеймс Кеннон та Вільям Патерсон (en:William L. Patterson). У 1946 об'єдналась з Національною федерацією за конституційні свободи й утворила нову організацію — Конгрес за громадянські права (en:Civil Rights Congress).
  • Фінляндія: Suomen Punainen Apu;
  • Франція: Secours Rouge International;
  • Швеція: Internationella röda hjälpen — svenska sektionen;
  • Югославія: Међународна црвена помоћ / Međunarodna crvena pomoć.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]