Міністерство охорони здоров'я України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з МОЗ України)
Перейти до: навігація, пошук
Міністерство охорони здоров'я України
(МОЗ)
UA MinOkhZdor emblem.png
Загальна інформація
Керівництво діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України
Штаб-квартира 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7
Відповідальний міністр Мусій Олег Степанович
Офіційний сайт

Міністерство охорони здоров'я України — центральний орган виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я.

Міністр[ред.ред. код]

Міністерством керує Міністр охорони здоров'я України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

  1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України
  2. Державна служба України з лікарських препаратів
  3. Державна служба України контролю за наркотиками (до 2011 об'єднані в Державна служба України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками)
  4. Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

Мусій Олег Степанович — Міністр охорони здоров'я України з 27 лютого 2014 року


Історія[ред.ред. код]

1917 року формуючи власні управлінські структури, Центральна Рада в частині управління медико-санітарною справою попервах наслідувала приклад Тимчасового уряду Росії, який вищим своїм медико-адміністративним органом проголосив Центральну лікарсько-санітарну Раду. Результатом цього стало створення в Києві Крайової (в розумінні державної української) лікарсько-санітарної Ради — першого органу управління медико-санітарною справою автономної України.

Другий етап у формуванні центральних органів управління медичною справою відноситься до періоду правління гетьмана П. П. Скоропадського. Цей період розпочався після падіння УЦР в кінці квітня 1918 р., тривав сім з половиною місяців (29 квітня — 18 грудня 1918 р.) і ознаменувався проголошенням Української держави (29 квітня 1918 р.) та скасуванням всіх законів Центральної Ради.

З 1928 р. в Україні почала швидкими темпами розвиватися мережа санітарно-епідеміологічних станцій. На початок 1941 р. система охорони здоров'я Української РСР налічувала 29000 лікарів і 91000 середніх медпрацівників.

Після проголошення незалежності України перед міністерством охорони здоров'я постало завдання організації охорони здоров'я незалежної держави в умовах економічної кризи. Постала потреба у реформуванні галузі згідно з новими економічними умовами та розробці відповідного медико-санітарного законодавства.


Керівництво[ред.ред. код]

Докладніше у статті Список міністрів охорони здоров'я України

Головою Міністерства охорони здоров'я України є міністр, якого призначає Президент.

Структура[ред.ред. код]

До структури Міністерства охорони здоров'я України входять наступні підрозділи:

  • Відділ із забезпечення діяльності Міністра
  • Департамент лікувально-профілактичної допомоги
  • Департамент охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення
  • Департамент кадрової політики, освіти, науки та запобігання корупції
  • Департамент з реформ та розвитку галузі охорони здоров'я
  • Адміністративно-господарське управління
  • Управління бухгалтерського обліку
  • Контрольно-ревізійний відділ
  • Сектор режимно-секретної роботи

Вищі медичні навчальні заклади[ред.ред. код]

  • Буковинський державний медичний університет — Офіційний сайт — Приймальна комісія
  • Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова
  • Дніпропетровська державна медична академія
  • Донецький національний медичний університет ім. М.Горького
  • Запорізька медична академія післядипломної освіти
  • Запорізький державний медичний університет
  • Івано-Франківський національний медичний університет
  • Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського
  • Луганський державний медичний університет
  • Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
  • Медичний університет Української асоціації народної медицини
  • Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця
  • Національний фармацевтичний університет
  • Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика
  • Одеський національний медичний університет
  • Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
  • Українська медична стоматологічна академія
  • Харківська медична академія післядипломної освіти
  • Харківський національний медичний університет

Науково-дослідні установи[ред.ред. код]

  • Національний Інститут Раку МОЗ України
  • Державне підприємство «Інститут екогігієни та токсикології ім. Л. І. Медведя»
  • Державне підприємство «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем»
  • Державне підприємство «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості»
  • Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту»
  • Харківський центр серцево-судинної хірургії
  • Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин
  • Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни
  • Державне підприємство «Державний науковий центр лікарських засобів»
  • Науково-дослідний центр квантової медицини «Відгук»
  • Український науковий центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин
  • Науково-практичне об'єднання «Реабілітація»
  • Державна установа «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»
  • Український науково-дослідний інститут дитячої курортології та фізіотерапії
  • Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності
  • Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології
  • Український науково-дослідний інститут промислової медицини
  • Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
  • Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І. І. Мечнікова
  • Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
  • Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії
  • Український центр науково-медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи
  • Державне підприємство «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування»
  • Державна установа «Український центр інформаційних технологій та Національного Реєстру МОЗ України»
  • ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр»
  • Державне підприємство «Інститут паліативної та хоспісної медицини»

Завдання[ред.ред. код]

Основними завданнями МОЗ України є: забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук України, Академією медичних наук України наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.

Правові засади[ред.ред. код]

У своїй діяльності Міністерство охорони здоров'я керується такими нормативними актами: Конституцією України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»[1]; Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»[2] і Концепцією розвитку охорони здоров'я населення України

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Здравоохранение и медицинская наука в Украинской ССР. // Под ред. д.м.н. А. Е. Романенко. — К.: — 1987. — Том 1. — 479 °C.(рос.)
  2. Б. Криштопа. Органи управління та керівництво охороною здоров'я в період української державності // Агапіт — Журн. — 2000. — № 12.
  3. О. М. Голяченко, А. М. Сердюк, О. О. Приходський. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я // Джура. -К.: — 1997. — 328 °C.
  4. А. Волошин. Чи відбуваються реформи в медицині? // Ваше здоров'я — Газ. — 1999. — № 93. — С. 1-2.

Джерела[ред.ред. код]

Повна контактна інформація (прізвища, біографії, телефони)[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

[Категорія:Академія медичних наук України]]