Магазин на площі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магазин на площі
словац. Obchod na korze
Пам'ятна дошка фільму, вмурована у стіну дому в Сабінові, що правив за магазин пані Лаутман
Жанр драматичний фільм[1] і воєнний фільм[2]
Режисер Ян Кадар[1] і Ельмар Клос[1]
Сценарист Ян Кадар, Ladislav Grosmand і Ельмар Клос[2]
У головних
ролях
Іда Камінська[3], Jozef Kronerd[3], František Zvaríkd, Martin Hollýd[3], Adam Matejkad[3], Alojz Kramárd, Mikuláš Ladižinskýd, Martin Gregord, Juraj Herzd[2], Hana Slivkovád[2], Ladislav Farkašd[2], Jozef Strazand[2], Václav Podhorskýd[2], Zdeněk Skalickýd[2], Andrej Siland[2] і Elena Pappová-Zvaríkovád[2]
Оператор Vladimír Novotnýd
Композитор Зденек Лішка
Художник Франтішек Страка і Karel Škvord[2]
Кінокомпанія Barrandov Studio
Дистриб'ютор MOKÉPd і Netflix
Тривалість 128 хв.
Мова словацька мова
Країна  Чехословаччина
Рік 1965
IMDb ID 0059527

«Магазин на площі» (словац. Obchod na korze) — чорно-білий фільм-драма 1965 року словака Яна Кадара та чеха Елмара Клоса на основі словацького сценарію Ладислава Гросмана. Всі натурні зйомки велися у місті Сабинів у північно-східній Словаччині. Фільм — шедевр кінематографу «Празької весни», до того ж жорсткіший та абсурдніший, ніж тогочасні чехословацькі фільми — в ньому набагато більше переплетень смішного та жахливого. Фільм — рефлексія на тему «маленької людини», пересічного громадянина, непоганого хлопця, який нікому до певного часу не зробив зла. Але він абсолютно несподівано отримує «подарунок долі», за який доведеться платити своєю та чужою кров'ю.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в 1942 році в Словаччині. Нацистська влада в рамках програми аріїзації пропонує місцевому теслі Антоніну (Тоно) Бртко забрати невеликий магазин товарів для шиття у старої та довірливої єврейки Розалії Лаутман. Бідному Тоно нібито посміхається доля. Його жадібний шурин виявляється дрібним нацистським функціонером, котрий має право призначати арійських «опікунів» над єврейською власністю. Дружина Тоно сподівається, що скоро магазин принесе їм прибуток та вони стануть багатими. Але згодом Тоно розуміє, що цей магазин — надзвичайно бідний, але не може сказати це дружині через її жорсткий характер. А 78-річна власниця магазину Розалія Лаутман взагалі не розуміє, що в Європі тепер «новий порядок». Тоно вона взагалі сприймає як кандидата в прикажчики. Єврейська община змушена взяти на утримання нового власника, щоб він турбувався про пані Розу. Але тепер вже новий власник не може ігнорувати наказ влади про те, що у встановлений час усі євреї мають зібратися в одному місці. Того, хто приховуватиме євреїв — стратять. Остання чверть фільму — перформанс актора Йозефа Кронера, що грав Тоно. У нього тепер є варіанти «убий» або «вмри», виявляється, що є ще й варіант «убий або вмри». Одним планом, передсмертним видінням Тоно режисери дали зрозуміти глядачам, що вони дивилися історію кохання, нехай платонічного, але яке вбиває не гірше за кулі.

У ролях[ред. | ред. код]

  • Розалія Лаутман — Іда Камінска,
  • Антонін Бртко — Йозеф Кронер,
  • Евеліна Брткова — Хана Слівкова,
  • Піті Баці — Адам Матейка

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Приз на Міжнародному кінофестивалі у Канах (1965);
  • Премія «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою (1966);
  • Премія «Давид Донателло» (1967)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]