Магматичні гірські породи

Магматична гірська порода (Греція). Простежуються потоки лави.

Ігнімбрит - магматична порода.

Олівін у базальті з Ла-Пальма (зелені вкраплення олівіну).

Магмати́чні гірські́ поро́ди (рос. магматические горные породы, англ. magmatic rock, нім. magmatische Gesteine) — ендогенні гірські породи, первинним джерелом яких є магма. Є складовою частиною літосферної тріади. Магматичні породи складають понад 90% маси літосфери.

Класифікація

• За умовами утворення
  • Інтрузивні
  • Гіпабісальні
  • Ефузивні
    • Експлозивні
• За хімічним складом
  • Ультраосновні
  • Основні
  • Середні
  • Кислі
• За структурою
  • Афанітові
  • Криптокристалічні
  • Фенокристалічні

Класифікуються відповідно до розміру кристалів, текстури, хімічної композиції або способу утворення. Складаються переважно з оксиду кремнію і по вмісту кремнію поділяються на групи: кислотні (більше 60% оксиду кремнію), середні (55-60%), базитові (45-55%) і ультрабазитові (до 45%). Гірські породи вулканічного походження, що утворилися під поверхнею Землі, називають плутонічними або інтрузивними, в залежності від глибини утворення. Вони мають великі кристали через повільне остигання, наприклад, долерит і граніт. Ті, що з'являються в результаті екструзії на поверхні, називаються екструзивними або вулканічними. Завдяки швидкому остиганню, кристали менші, прикладом є базальт.

Залежно від характеру вивержень розрізняють В.г.п. ефузивні, які утворюються в результаті виливання й охолодження лави, та вулканогенно-уламкові (продукти вибухових вивержень) - пірокластичні гірські породи. Останні поділяються на пухкі (вулканічний попіл, пісок, вулканічні бомби тощо), ущільнені і зцементовані (туфи, туфо-брекчії й ін.).

Крім того, виділяють проміжні типи В.г.п - туфолави (виникли з пінистих лавових потоків) та ігнімбрити (вулканогенно-уламковий матеріал, що спікся). Форма ефузивних тіл визначається в'язкістю лав і їх температурним режимом. Покривала і потоки характерні для малов’язких базальтових лав. Куполи і голки виникають при виверженнях в'язких лав (дацити, ліпарити). Дайки і некки являють собою заповнення розплавом тріщин і каналів.

Ефузивні і пірокластичні В.г.п. можуть залягати у вигляді стратифікованих товщ. В.г.п. класифікують за хім. складом, структурно-текстурними особливостями і за ступенем збереження речовини порід. За хім. складом ефузивні В.г.п. поділяються на лужноземельні, гірські породи лужні; гірські породи основні (недонасичені кремнекислотою), гірські породи середні (насичені кремнекислотою) і гірські породи кислі (перенасичені кремнекислотою).

Древні ефузивні гірські породи наз. палеотипними, а незмінені - кайнотипними.

Найбільш поширені кайнотипні породи - базальти, андезити, трахіти, ліпарити, а їх палеотипні аналоги за хім. складом - відповідно діабази, базальтові і андезитові порфірити, трахітові і ліпаритові порфіри. До уламкових В.г.п. поряд з пірокластичними належать і вулканогенно-осадові породи. В.г.п. застосовують як буд. і облицювальний камінь, для кам’яного лиття, в кераміч. промисловості, як добавки до цементу та бетону. На території України вулканічні гірські породи поширені на Закарпатті, в Криму та в межах Українського Кристалічного щита.

Див. також

• Палеотипні гірські породи
• інтрузивні гірські породи
• гіпабісальні гірські породи
• ефузивні гірські породи
• основні гірські породи
• Паратектитова порода
• пуцолан
• Пірокласти
• Лава
• Вулканокласти

Література

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.